​​Якщо я не розповів Євангеліє — чи це взагалі рахується?

Ми уявляємо благовістя як щось структуроване. Підходиш до людини, дістаєш з голови план розмови, пункт за пунктом пояснюєш, а наприкінці звучить заповітна молитва покаяння. І це теж добре. Особливо, якщо Бог поклав на серце людей, яких бачиш вперше. Це сміливо і потужно. Водночас Ісус показує, що благовістя — це й будувати стосунки, довіру, бути уважним до болю ближнього, реагувати з любов’ю у повсякденних ситуаціях. Адже Його учні — ті, хто живе з Ним день в день. Так ти зможеш сіяти Євангеліє прямо в серце людини. У посланні апостола Павла ми бачимо — три важливі ролі й один результат.«Я насадив, Аполлос поливав, а зріст дав Бог» (1 Кор. 3:6). Це схоже на приклад команди: двоє людей, як і посилав Ісус учнів, і третій — сам Бог, Який дає зріст. Павло не намагався робити все сам. Він довіряв, що Бог працює — не лише через нього одного, а й через інших християн. Ти не завжди знатимеш, на якому етапі знаходишся. Можливо, сьогодні ти кинув зерно чи злегка полив те, що хтось посіяв. Або ж, станеш щасливчиком і побачиш плід, який зростив Бог. Твоя присутність, увага чи молитва — стануть частиною Божого процесу в серці людини. І чудове тут те, що ти відповів Богу на поклик. І це рахується. Якщо було актуально — став 🔥✍️ Чи згоден ти з цим? Напиши в коментарях — нам справді цікаво дізнатися.@yesheisua