​​Чому я мовчав, коли треба було розповісти про Ісуса?Більшість з нас потрапляли у ситуацію, коли Святий Дух спонукав поділитись вірою, але ми не робили цього. Що ти робиш у схожих ситуаціях — кажеш собі бути «кращим християнином» і просто занурюєшся в самокритику?Нещодавно учасник нашої спільноти Денис (імʼя змінено з метою конфіденційності), розповів як він відреагував у такій ситуації, і нам сподобалась його реакція. Це сталось біля його університету. Він сидів на лавці, як поруч підсів незнайомий студент. В той момент Денис відчув поклик від Святого Духа поділитись Євангелієм.Він зізнається: «В ту мить, я розгубився і не знав, що сказати. Я взагалі інтроверт. Через кілька хвилин той хлопець пішов. Я одразу відчув докори сумління. Я ж мав з ним поговорити». Однак хлопець не зупинився на самозвинуваченнях.«Після такого досвіду, я помолився за нову можливість. А також поділився цією історією на домашній групі. Вони помолились, щоб наступного разу в мене вистачило мужності діяти», — розповідає Денис.«Не та нота, яку ти зіграв, є помилкою — а та, яку ти зіграєш після неї», — цитує Денис свого улюбленого музиканта Майлза Девіса. Те саме й з благовістям: якщо щось пішло не так — не панікуй. Довір ситуацію Богові і попроси Його навчити тебе через неї. І звісно, молися про нову можливість.А що робиш ти, коли не наважуєшся на розмову?Ділись своїм досвідом у коментарях ⬇️@yesheisua