Проблема бойовки Даунволкера

Взагалі бойовка тут прикольна, імпакт від мечів хороший, сталь ляскає, іскри летять. Бої на мечах можна розбавити вампірськими кігтями та чаклунськими чарами. На ті 20-30 годин проходження бойовки з головою вистачить і в тому вигляді в якому вона є зараз.
Вона навіть трохи може бути схожа на Кінгам Кам по інтерфейсу і на Секіро по акценту на парирування.

Але в Кінгам Кам вороги дуже живі, з великим набором анімацій та різними комбінаціями атак, кожен бій це по суті пісочниця де ти не знаєш зарання, що ворог буде робити і тому це цікаво. Він може раптово відійти, в останню секунду змінити напрям удару, хтось може підло вдарити тебе в спину, або замісити натовпом. В Секіро кожен ворог має зарання фіксований, але унікальний набір атак і прийомів, які цікаво вивчати. Кожен новий ворог це загадка, яку цікаво розгадувати, бо ти не знаєш що ворог взагалі вміє.

Тоді як в даунволкері нема ніякої загадки чи непередбачуіаності, будь яка їбака, як би не виглядала, відчувається однаково. Бо все що тобі треба просто слідкувати за інтерфейсом і вчасто натискати на кнопочки блоку, як і в сотні боїв до того. Набір атак і так не надто великий, так вони щей по великому рахунку не мають значення через інтерфейс. В кінгам кам інтерфейс працює через варіативність поведінки ворогів, у них нема якихось зарання визначених атак, якби у всіх людей тут було по 5-6 фіксованих атак, а в секіро подвбний інтерфейс, то ви б прифігіли з такого гейплею. Тут же хоч і не критично, але поєднання фіксованих анімацій і інтерфейс який завжди каже, що робити, дещо притупляють балдьож від бойовки. Особисто я б мабуть навіть прибрав інтерфейс і нижній напрям атаки, але зробив ворогів агресивнішими, бо атаки насправді доволі добре читаються, просто через інтерфейс тобі на них пофіг вцілому.

І так я знаю про складність дуелянт де інтерфейсу нема, але то штука на друге проходження, тоді як на перше ситуація така