А я терпіти не можу картоплю.Вона сказала це усміхаючись, з легким відчуттям відрази. Я сидів навпроти, тримаючи в руках меню. І перестаючи тримати в руках себе.Навіть деруни? - я награно усміхнувся. Особливо деруни. Це ж жирно і некорисно, - відрізала вона. Я попросив у офіціанта два келихи Блан де блану і трішки часу, аби визначитися зі стравами. Насправді, аби визначитися чи готовий я вечеряти з людиною, яка говорить про деруни без жодної поваги.Швидке соцопитування наступних двох хвилин визначило, що вона РЕАЛЬНО НЕ ЛЮБИТЬ КАРТОПЛЮ у будь-якому вигляді. Ні пюре, ні смажену, ні фрі, ні молоду варену з кропом. Про зрази навіть не питав. Катастрофа. Ми мовчали. Офіціант приніс ігристе. Вона замовила салат із креветкою. Я замовив телятину із трюфельним пюре без телятини і трюфеля. Офіціант здивувався і перепитав. Вона розсміялася. Я хильнув і підтвердив свій намір їсти просто пюре за 950 гривень. Ми їли і періодично ставили одне одному банальні питання з розряду «Твій улюблений фільм». Потім їй подзвонили й, ввічливо перепросивши, вона поїхала «рятувати подругу». Я попросив рахунок. Офіціант приніс термінал, а в іншій руці щось тримав. Це вам комплімент від закладу. Наш фірмовий десерт! - на його обличчі була така усмішка, ніби тільки-що Сідні Свіні скинула йому в директ свої нюдси.Він поставив тарілку переді мною. На ній лежало тістечко із тертого охолодженого бісквіту, яке я з дитинства знаю під назвою «Картошка». Додайте будь ласка 20% чайових.