Нагорняк

Гурт Тонка днями презентував реліз «До нестями». І по моїм критеріям це один з найкращих ПОП-ХІТІВ останіх 5 років. Це те як я уявляю якісну українську поп-музику, розумну, цікаву, не тривіальну, з красивою мелодією, та яку хочеться наспівати. Так! Це зовсім йде в розріз сталим поняттям про сучасну музику. Де нині на верхівці чартів «Це мужчина тільки мій», «Зірочка палай» та «Не втратити звʼязок»… Тонка може дозволити собі інтро в треці 1 хвилину 4 секунди, яке особисто мені не скучно слухати. Хто ще може так зробити? Одиниці… Можна випускати пісню більше 3 хвилин, і таке буває.Всі вище зазначені пісні 2:10 - 2:40. «До нестями» - 4:49. Думаю тут суть не у форматі, а брак ідей. Уявіть, можна змінювати форму пісні, не мати чітких канонів «куплет - приспів - куплет - приспів». А гратися з нею і доповнювати її музичним супроводом.Також, уявіть можна не повторювати одну і ту саму мелодію всю пісню. Можна змінювати декілька разів ритмічний малюнок))Скажіть вау 🤯Щось нове, свіже!Сама пісня про флірт, загравання, інтим, секс.Але це сформульовано філігранно, це не ріже вухо. А ще і доповнюється музичним рішеннями, на кшталт духової партії в розвʼязці композиції.Я вже часто казав, що музика має давати емоції і малювати образи. Тут це все є. І створено з любовʼю до музики. А не з любовʼю до мінливого успіху.Саме ці люди формують щось нове і цінне.Мрію і бажаю, щоб за моє життя ми всі прийшли до того, що на першому місці всіх стрімінг платформ був гурт ТОНКА чи подібний на нього.Слухайте і надихайтесь на щось добре і світле

Сьогодні YAKTAK презентував новий трек і кліп "Розганяємось". І тут цікаво, що артист і його команда змінюють вектор від образу "простого хлопця" з нотками Макса Коржа, до більш дорослого артиста начебто "спокусника". Але дивлюсь і це виглядає так дешево: пластир на щоці, перебинтована рука, троянди на фоні (відсилка на холостяка, напевно). Типові кліше, які зараз не актуальні в розрізі нашого сьогодення, і мало мають спільного з виконавцем. Впевнений, що Олег Псюк і команда бачать успіх Нікова, і зважають на це у побудові контенту і стратегії. Але Ніков це трошки про інше: це про флірт і загадковість, якою він маніпулює з своїми фанатками. І це дійсно працює. Та і сам Ярослав прискіпливо споглядав останній концерт Нікова в Стерео. Що є, як на мене, прекрасно. Вчитись одне у одного - вартує поваги. Але мітили в Нікова, а вийшла копія OSTROVSKYI. І то останнього не вважаю чимось успішним в музичному плані. Посередні пісні, які тримаються виключно на сексуалізованому образі. В історії Ярослава виглядає, все нáграно. В піснях під гітару і наївних текстах було більше трушності і віри, що це дійсно цікаво артисту. Більше виглядає, як крок від дяді продюсера. І тут стає найцікавіше, бо Олег Псюк і Калуш Оркестра досі не можуть переформатуватись після ЄБ. Були промінчики надії у вигляді пісень. Але велика кількість зашкварів їх поки не перекриває. Тож подивимось, на скіл продюсера Псюка - трансформації YAKTAKa та куди заведе "новий" шлях артиста. Не виключаю відкату до версії 1.0. ...