Нагорняк

Клавдія Петрівна випустила новий EP “EXIT”, який є новою сторінкою в історії артистки. Принаймні нам це так подають. КП перед релізом повністю очистила Інстаграм, лишила натяк на перезапуск (скрін) і от тягнула інтригу до сьогодні!Чесно, я очікував лонгплей, але не склалось. Вийшов міні-альбом на 4 трека, тривалістю аж цілих 9 хвилин🥲Тож, за цей ранок я вже встиг його послухати 4 рази.І, на диво, перший трек «Вихід» дав надію, що буде дійсно щось нове, але у схожій обгортці. Плюс в кінці є шматок іноземною, якщо не помиляюсь, це італійська (якщо ні, виправте, погано чутно)І в передчутті 2 композиції ти вже чекаєш КП, з якимось новим та логічним продовженням. Але ні, там класична артистка, яку ми чули, останні 1,5 роки. Бочка, цирк, примітивний текст + трохи свіжості від гітари, але мінімум.Щодо лірики, вже не одноразово казав, що це головна «супер сила» Соломії, але вона наче згасає. Води в тексті більшає(І текст дуже кострубато вкладений в музичний супровід, іноді фізично важко це слухати.Проблиски щирості і того, що дійсно турбує зараз артистку є у треці «Академмістечко». В цій же композиції є натяки на електронний звук в інтро, але сумнівної якості, і весь цей саунд нас зводить у вже знайому КП.Загальний задум пісні мені подобається, це цікаве поєднання: дзвінкий голос Клавдії та електронний звук. Можливо, ось він новий виток у карʼєрі!Але якщо вже менеджмент і артистка вирішили грати в гру концепцій, то і шукайте музичних продюсерів такого штибу. Я б із задоволенням послухав, щоб вони зробили з умовним Badwor7h чи Cape Cod (список варіантів може бути довгим)Ну і завершує цей вінегрет з 4 складових - трек «Старість», який мені віддає лютим совком і чимось вже НАДтривіальним.Не знаю, на що розраховують артистка і команда цим релізом. Що саме мало зачепити в саунді чи тексті? Слово «МакКофе»? Я не бачу в цьому міні-альбомі легкості і щирості першого EP “Бережи мене”. Можливо, єдине це зміна образу, але «нове» фото в інстаграм на це теж не натякає, ми це вже бачили. Поки я бачу кризу ідей і намагання закрити пустоту в конент-плані.Бажаю за це літо прожити багато цікавих емоцій, щоб на осінь ми почули щось, що заставить людей без роздуму купити квитки на новий Палац Спорту, як це було в 2024 році! Для мене новий EP “EXIT” це 4/10

Думки: Jamala - LP «Рух мій»Обіцяв у випуску, що буде пост про цей альбом. Із запізненням, але тримайте!Jamala - унікальна виконавиця для української поп-сцени, яка своїми релізами не підлаштовується під гру радіостанцій чи телеканалів. Вона творить те, що їй близько в даний момент часу. Прекрасний приклад - її дискографія. Там немає класичної форматної попси, там усюди про пошук форми та вкладання в неї фірмового вокалу Джамали.Альбом «Рух мій» - це знову про грув («Замовкни»), експерименти («Ми ховаємся»), легкість («Обіймай») та глибину («Самота»).Цей альбом не можна вмістити в один жанр: тут є r&b, фанк, диско та багато іншого.В моїй системі координат цей альбом - це те, як має звучати якісна поп-музика з верхівок чартів.Але в подібній музиці пропозиція перевищує попит для української аудиторії.Після неймовірного альбому «Nova Era» The Maneken 2025 року, «Рух мій» - це логічне продовження звуку і форм. Не дарма, бо одним із музичних продюсерів є Євген Філатов, компанію якому склали Lucas Bird та Aniel Arin.Нову платівку важко порівнювати з попереднім великим релізом артистки «QIRIM», бо це трошки про інше. А от у порівнянні з EP «ПОКЛИК» та LP «Ми», LP «Рух мій» є більш харизматичним, у ньому більше різних фарб і, найголовніше для мене, груву, який є однією з сильних сторін співачки.Напевно, головним мінусом даного релізу є обрані фокус-треки «Флірт» та «Сонячна система» (як зазначають у пресрелізі). Хоча кліпи отримали саме «Ми ховаємся» та «Обіймай».Для мене головною перлиною лонгплею є «Самота». Давно в українській музиці не чув, де б простота, зрозумілість і мінімалізм поєднувалися у вишукану композицію, що має безліч барв. Де приспів і куплет на контрасті працюють просто неймовірно. Якби я знімав кліпи, хотів би екранізувати історії саме на такі пісні, в які можна поринути, як у безліч світів сьогодення і не тільки.Загальне враження від «Рух мій» дуже приємне. Jamala - одна з небагатьох, хто тримає рівень! А на контрасті з тією тривіальністю, яку штампує наша молода (і не дуже) укрпоп-сцена, - це просто космос.Ставлю 9,5/10пс: слухайте музику альбомами

Позавчора відбувся великий концерт «Джерело» - перший сольник Jerry Heil у Палаці Спорту.Я вийшов з концерту під величезним враженням! Слідкую за кар’єрою Яни від першої згадки про неї Onuka в інтерв’ю, здається, у 2017 році, коли вона була на лейблі Нати та Жені.І те, що відбулося в суботу, - це не тільки про концерт, шоу, режисерів, балет і виконання наживо. Для мене це про шлях артистки, який особисто мене надихає.Кар’єра Яни - це серіал, у якому головна героїня постійно трансформується, ставить нові щаблі та відкриває нові горизонти.Позавчора була поставлена нова планка, і цього разу вона не стосувалася тільки Яни - вона була піднята загалом для української поп-сцени, яка сформувалася після 24 лютого 2022 року.І я хочу сказати без перебільшення: в суботу відбулося найкраще концертне шоу від початку повномасштабного вторгнення.Стилістика, балет, звук, виконання - все на найвищому рівні! Головним візуальним засобом даного шоу було кільце, яке трансформувалося і допомагало розділити концерт на різні блоки за музичною складовою. Начебто нічого складного, просте, але елегантне рішення, яке тільки підкреслювало артистку та її музичний світ, що створювався у Палаці Музики. Саме це формулювання було на поверхні всі роки, але Яна та її команда його влучно підмітили: в суботу реально був Палац Музики. З прекрасним оркестром, новими аранжуваннями та шикарним виконанням.Єдине, що хотілося б покращити: якщо вже є заявлений концепт «Джерело», то варто було б розкрити його на повну, бо довкола цього слова багато будувалося в інфопросторі артистки. Але це не перекреслює неймовірно красиве і вишукане шоу, створене Бадоєвим і Маховим. Хлопці та команда - БРАВО!Абстрагуймося від артистки й просто замислюймося про масштаб того, що сталося на сцені ПС. Переможці Євробачення зі Швейцарії, європейська зірка, в центрі Києва, під час війни співає пісню Івасюка - ВАУ! 😮Повернімося до Яни. Сміливо можна сказати, що за останні 2 роки вона зробила величезний стрибок як артистка на сцені. Від блідого і нецікавого концерту після ЄБ з alyona alyona в Stereo, який я критикував в одному з випусків.І от зараз - шоу, яке хочеться відвідати не раз. І це все про роботу над собою: всі слабкі сторони були нівельовані чи приховані (наприклад, як хореографія), а головні чесноти підкреслені (виконання та аранжування). І найголовніше, що прокачала Яна за ці роки, - це спілкування з публікою і тримання уваги на СОБІ, навіть коли на сцені є інші імениті артисти чи зірковий балет.У порівнянні з іншими артистками української поп-сцени її вирізняють не пафосні фрази, не пластмасовий спіч чи недоречні кривляння, а ЩИРІСТЬ і взаємодія з публікою, яка стає причетною до того, що відбувається тут і сьогодні в залі. Вона не відсторонена - вона СВОЯ. Раніше ця риса у Jerry Heil була наче захована за акомпанементом та образами.Я із задоволенням відвідав би ще раз цей Палац Музики. Це було витончено і музично! Щиро радію, що у нас є такі артисти та музиканти!Це точно 10 з 10. Мої 👏

Слухав сьогодні вчергове табличку релізів, яку присилають артисти, і зловив себе на думці, що деякі проєкти лупають цю стіну вже 5-8 рік, і в них, на жаль, нічого не виходить.Вони вже впʼяте змінюють імʼя, жанр чи образ. Але все одно чогось не вистачає. Ці люди знають усе про базу й основу в муз. індустрії, але, можливо, їм бракує таланту чи тверезого погляду на себе.Може, щоб усі ці знання не пропадали й не були даремними, варто спробувати себе в іншій ролі. Наприклад - менеджера чи піарника.Є багато гарних прикладів, як музиканти або люди з індустрії змінювали ролі (Нікітін, Согомонов, Ясинський тощо) і робили суперзірок, легенд чи вагомих гравців української сцени.Також багато хто став піарниками чи концертними організаторами.Ще є окремий вид артисти, які консультують і паралельно роблять власну музику. Вгадайте, у чому вони успішніші? Ні в тому, ні в тому. Вони не фокусуються на одній справі повністю, і, думаю, у цьому їхня проблема.Цей пост не має на меті знецінити чиїсь старання. Я просто хочу, щоб, можливо, хтось замислився і дав дійсно КЛАСНИЙ менеджмент тому чи іншому артисту.Бо піарників, менеджерів тощо багато. Якісних - мало. А людей уже з досвідом - ще менше. Можливо, ваші задуми й амбіції зможе втілити хтось інший. Людина, яку ви доповните. Той, кому зараз не вистачає знань і впевненості. І той, кому потрібен ВАШ неоціненний досвід!

Вчора відвідав сольний концерт Кажанни - на мою думку, найцікавішої МОЛОДОЇ артистки на жіночій сцені останніх 2-3 років.Я був і на її першому концерті в Києві - тоді залишилося більше запитань, ніж відповідей. Деякі з них актуальні й досі, але вчорашнє видовище багато що розставило по місцях.Як і перший сольник у Києві, другий був з елементами театралізації та естрадного мистецтва. В основі - умовне спілкування з власним «Я» і висміювання пороків суспільства через комічні, гіперболізовані сцени. Вони слугували лаконічним анонсом до пісень Кажанни й підсилювали сенсове навантаження окремих композицій.Усе це було приправлено балетом, який іноді тонко підкреслював задум виконавиці, а іноді - забирав на себе надто багато уваги й виглядав зайвим.Насправді небагато молодих артистів наважуються на подібні експерименти в концертному форматі - і це лише підкреслює особливість Кажанни.Перше враження - дивне, місцями навіть із присмаком самодіяльності, а не довершеного цілісного твору. Але якщо озирнутися на її творчість, бекграунд і все, що вона створювала останні роки, - стає помітним виразний авторський почерк. Почерк, який у сценічному мистецтві притаманний тільки їй.Є чимало неточностей у задумі та подачі матеріалу. Проте шалена харизма й іноді абсолютно здорова НАВІЖЕНІСТЬ перекривають юнацькі промахи. На жаль, емоція й нерв подекуди «з’їдали» цікаві репризи - хотілося більшої точності в акцентах.Водночас сама ІДЕЯ - нетривіальна для української сцени. Її просто потрібно довести до АБСОЛЮТУ - стану, коли кожна людина в залі зчитує все без зайвих пояснень.Тепер про пісні та виконання. У вокальній майстерності Кажанна виросла на три голови з часу останнього київського концерту. Це звучало впевнено, самобутньо й по-справжньому цікаво.Переконаний, когось могло дратувати, що артистка ніби співає більше для себе - іноді розвернута, не завжди тримає прямий контакт із глядачем. Я ж, навпаки, бачу в цьому шарм і непересічну ідентичність. Тим паче закордоном є ціла плеяда молодих співачок, для яких внутрішнє відчуття на власному концерті важливіше за миттєву реакцію публіки. Вони віддані процесу на 100 % - і мене це підкуповує.Окремо варто зазначити: дійство тривало лише 60 хвилин. На таких коротких концертах я давно не був. І справа точно не в браку матеріалу - багато сильних пісень так і не прозвучало. Можливо, задум був у лаконічності й післясмаку - щоб хотілося ще і ще. Поки що іншого логічного пояснення не знаходжу.Загальне враження - дуже приємне. Мені імпонує, коли артисти розширюють рамки можливого й демонструють, що концерт - це не лише артистка, віджеїнг і музиканти.Хочеться, щоб Кажанна довела свій задум до максимально високого рівня. Можливо, поруч потрібні досвідчені митці - ті, хто підкажуть, направлять і точково відшліфують деталі. Наразі я побачив сильний проміжний результат із великим потенціалом для зростання.Із задоволенням піду за рік на новий перформанс від Кажанни.А вчорашньому концерту ставлю - 8/10.

У нас з’явилася нова артистка, за якою полюють багато менеджерів і лейблів - Kate Soul.Дуети з її чоловіком ви точно могли бачити в TikTok та Reels.Цікава інді-поп виконавиця з дуже виразним натяком на хітовість. Давненько не було подібних артистів із таким матеріалом.Тенденція 25/26 року (серед готових талантів, яким потрібно просто закрити базовий менеджмент і піар) — це один крутий артист або гурт на квартал. Тобто раз на три місяці з’являється хтось, за ким полюють майже всі представники ринку.У порівнянні з 22/23 роками таких артистів було значно більше, і лейбли хантили їх пачками.Зараз іноді відбувається боротьба навіть за тих, у кого вже є контракт чи налагоджені відносини з лейблом.Тобто хвиля буму в українській музиці стихла вже як рік (точно) і лишила після себе безліч пісень і талантів, яким просто потрібен якісний менеджмент. Його поки що в загальному масштабі бракує, щоб покрити всі запити поп-, альтернативної та середньої сцени.пс: Як демонструють відомості під треком Kate Soul, наразі вона обрала Kontrabass.

Допитливість і жага до чогось нового, необґрунтовано хайпового, привели мене вчора на концерт DREVO.Компаньйонами у цьому музичному дійстві була компанія у вигляді Влада Лагоди та подружжя Гоців.Жодних очікувань я не будував - просто цікаво було глянути на аудиторію Древо та на те, як він тримається на сцені.Відбувалося все це в клубі ATLAS, який останнім часом не балує якісним звуком. Цей раз не став винятком — це найгірший концерт за звуком, який я чув за останні 5 років. Такої какафонії мої вуха ще не чули. Наслідок - закладені вуха на весь вечір, що відпустило тільки сьогодні зранку. (У моїх супутників по нещастю - те саме, як і у підписників у коментарях під постами про концерт виконавця.)ATLAS твердо тримає марку по «ЗВУКУ», де можуть посперечатися за якістю хіба що з Теплим Ламповим. Але менше з тим.Аудиторія Древо дуже різношерста (від малого до старого) з ухилом у дорослого слухача 30+. Видно, що для них музика виконавця - це фон: їм цікавіше було гепнути на барі й потанцювати в колі з друзями чи родичами, не спостерігаючи за тим, що відбувається на сцені, та іноді зафільмувати це на телефон.Віджеїнг і світло концерту були простими: заливка в один колір і фірмове лого артиста.Музиканти, які супроводжували надривний спів Древо, без особливої залученості в концерт робили свою справу.Я сприймаю матеріал артиста як рофл-поп, і мого самонавіювання вистачило виключно на 15–20 хвилин. Далі одноманітні пісні з однаковими рифами повернули в реальність. Де Древо з лютим пафосом штовхав між піснями незв’язні фрази, підкріплюючи це все вигуками «Україна!!!». Рівень внутрішнього крінжометра зашкалював.На мою думку, виною всьому те, що артист дає у всьому «плюс», тобто перебільшує. Маючи доволі впізнаваний, насичений тембр, який уже є його головною зброєю, він наче хоче гіперболізувати свій виступ ще більше іншими якостями. І коли це змішується в коктейль із яскравим тембром, треками з надмірною кількістю образів, пафосом між ними, розмашистими рухами на сцені та звуком, що ріже вуха, - це все перетворюється на крінж і карикатурність. Наче тебе завалили всім, чим тільки можна.Впевнений, що більшість цього - від юності Максима, і далі, за логікою, велика кількість концертів відшліфує це в щось більш витончене. Принаймні маю на це надію. Бо треба бути довбнем, щоб не визнати: ця людина має талант. Просто його треба огранити.І перейдемо до найдивнішого - побудови програми Древо. Поміж другорядних хітів посеред концерту починається блок зі «Смарагдовим небом», «Генгста» та «Енкарапістою». Що, ви думаєте, після цього зробили люди? Звичайно, пішли! 1/4 залу після цього блоку поїхала. А на секундочку - це була тільки половина концерту. Впевнений, над цією складовою ще можна попрацювати.Кількість людей на заході була величезною - думаю, був дійсно солдаут. Але після такої кількості хітів очікуєш точно не тисячний майданчик, а як мінімум Stereo Plaza. Цікаво, чи зібрав би він її повністю.Найближчі рік-два не маю сенсу ходити на концерти цього артиста. Думаю, після тривалої перерви буде цікаво оцінити зріст Древо.Наразі концерт Древо в ATLAS на: 4,5/10.

Читаю сьогодні багато аналітики, думок і відвертих висерів від поверхневих людей на тему лейблів.Давайте так, класичного лейблу, який є закордоном, у НАС нині - не існує.Демонізувати загальне значення слова «лейбл» - ЛЕГКО. Але за кожним лейблом стоять люди, які ухвалюють рішення. І я хотів би в першу чергу за назвами «Папа» , «Мама», «Новий» чи «Успішні» стояли люди і несли відповідальність за те, що стається. А не ховались за вивіскою, яка висить у них над кріслом.В основі відносин між лейблом і артистом, в першу чергу йде юридична складова, яка захищає рівноцінно обидві сторони.Але є й інша сторона - залишатись ЛЮДИНОЮ!Вміти підійти до артиста з різних сторін. Бо талановиті люди - дуже вітряні і легко втрачають звʼязок з реальністю (безумовно не всі). З ними треба ВМІТИ тримати баланс. А не давити! Будь-який тиск буде відштовхувати.Та, звичайно, поважати того, з ким ти починав шлях, та вміти гідно його завершити. Це основа і база, для обох сторін.Не всі лейбли погані, не всі менеджери/менеджерки гівно, є багато порядних людей!Тож не демонізуйте значення слова «лейбл». Знаю, багато гарних взаємин артистів з подібними організаціями, де все в гармонії і взаємоповазі.пс: в 2022 було підписано багато артистів, на 5-7 років, з гіршими умовами ніж у Кажанни. Тож нас чекає ще не один подібний скандал.пс2: артисти ЗАВЖДИ читайте, що підписуєте! Єдині кому це ДІЙСНО в кінці кінців буде важливо це тільки ВАМ! Будьте обачні)

Послухав я разів 6-7 всі ці заявки. Бо перше враження завжди оманливе. І всім іншим раджу спочатку, перед тим як за щось голосувати послухати 2-3 рази мінімум.Не здивований, що все погано. Бо це найгірше, з 15ки. Мене вчергове дивує чим займались рік Хаят і Мон Фіа, люди рік майже нічого не випускали, заради чого? Ось цього? Слабка підготовка, якщо люди дійсно ставлять все на цей конкурс. Вчергове підтвердження, що краще робити просто музику і будувати системно карʼєру ніж надіятись на відбір ЄБ. І навіть з найгіршою своєю заявкою, Андрій найкращий серед найгірших. Очевидно, що він той 10 учасник.Всі інші, хотіли більше потрапити на Нацвідбір ніж виграти участь на ЄБ. Єдина хто порадувала це Анстей, класна пісня, але не на Нацвідбір. Настя і Андрій почуйте, треба перекласти на українську і випускати!Гарна пісня, з потенціалом для тт, радіо і стрімів.Потенційно, це має бути гарний відбір з яскравими учасниками. І вірю, що нічого не вирішено і Яна далеко ще не виграла. Є багато цікавих пісень, плюс не забуваєм, що номер може все змінити.пс: можливо детально, зроблю розбір кожної пісні у відео, якщо буде час!

Думки про «Жив пес Сірко»Трошки із запізненням, але тільки знайшов час для мюзиклу. Тим паче оцінки людей в тредс дуже різнились, але переважна більшість на які потрапляв були негативні.Особисто я не мав ніяких очікувань. Одразу було зрозуміло, що це не буде чимось масштабу мюзиклів з 2000-х.Треба брати до уваги багато чинників:1. Це робив Мегого, який не дуже щедрий на бюджети для свого музичного контенту.Думаю всі розуміють, що купується підписка Мегого в першу чергу НЕ для перегляду їх муз.каналу чи премії з мюзиклом. Особисто у мене вона тільки для спорту. Тож очікувати шаленого продакшену, як в роботах з 2000х, вже не варто. 2. це ДЕБЮТ Василя Байдака, як режисера. З усією повагою до творчості Васі (яка мені імпонує), дебют у подібному жанрі - дуже важко і не всім він вдається.3. Завідомо, було зрозуміло, що там не буде нових пісень, написаних спеціально під мюзикл. А це одразу вже забирає будь-які очікування. Бо це першочергова цінність всіх мюзиклів нульових.4. Мюзиклу на свята у 2025-26 роках треба конкурувати з контентом з телевізора і ютуба. Тож треба був шалений пуш промо, а його не було. Sweet Tv Original, продемонстрував із «Зрадниками», як можна заполонити кожен куточок онлайну і офлайну, якщо компанія вірить в проект і вклала в нього чимало грошей. Мегого - цього не демонструвала. Вони шукали компроміси, як в фінансах, як в промо, як в піснях, так і в запрошених зірках. Візьміть на противагу промо у 2000х, там було простіше і зрозуміліше продавати подібний продукт.Тож вже передумови «Жив пес Сірко» не давали надії на величезний успіх. Мої очікування були на разовий продукт, який таким і став.І це нормально. Це цеглинка в досвід молодої індустрії, яка створює контент на обмежених ресурсах.Тож давайте про сам мюзикл, тезисно:- стратегія з «акторами» блогерами, співаками і гумористами - це провал. Вони не вміють давати різну палітру акторської гри. І це НЕ проблема в Даші Кубік, Позитиві чи Марку, це проблема режисера та кастинг-директора. Це все треба було розбавити сильними класичними акторами. Які б давали впевненість і подавали матеріал більш цілісно. Чи взяти акторів/музикантів Чуприненко, Муленко, Матюхін та інші. Але скоріш за все треба було спочатку продати ідею керівництву і спонсорам, а тут треба - ІМЕНА. Невідомий актор з театру на лівому не підійде(- З хорошого, вдалося передати вайб новорічного мюзиклу і приємної магії. Це в першу чергу заслуга операторів, постпродакшену. Молодці!- Єдине, що могло спасти це все, (це те про що я вже писав) повністю новий музичний матеріал. Але це дорого і на це треба час і гарний музичний продюсер і композитор. В моїй голові ідеальний тандем це Джеррі Хейл і Ваньок Клименко. Думаю, якби вони поставили за мету написати з десяток сильних пісень, цей чи будь який інший мюзикл, став би найкращим за останні 10-15 років.- Інтеграції - це біль. Але тут не проблема команди, сценариста, чи Васі. В першу чергу це проблема замовників, які вимагають забагато. Я не уявляю як НЕ КРІНЖОВО можна було вкласти поставлену задачу з текстом, який був обовʼязковим (на скільки, я розумію) в інтеграції. Для мене реклама в подібному продукті, це про щось ледь помітне. А не 15 згадувань Філео/за хвилину. Чи анотація акції банку.Загалом, я радий що це відбувається. Це досвід, як і для команди, так і для глядача. Тож впевнений, що далі буде краще і якісніше. Ставлю «Жив пес Сірко» - 6,5