ТЕРНОПІЛЬ НАГАДАВ СВІТОВІ ПРО ПОЛОНЕНИХ: БІЛЬ, ЩО ОБ'ЄДНУЄ​Кожна душа, скута полоном, — це наш біль. І ми не зупинимося, поки не повернемо їх усіх додому! 🇺🇦​Минулої неділі небайдужі маріупольці у Тернополі знову вийшли на площу біля пам'ятника Іванові Франку, щоб стати гучним голосом тих, хто зараз перебуває у ворожих застінках. Акція на підтримку військовополоненних Маріупольського гарнізону, всіх полонених та зниклих безвісти об'єднала серця, що б'ються в унісон із чеканням.​ Слід болю та надії на полотніОсобливою частиною заходу стала символічна інсталяція — чисте полотно, на якому кожен присутній міг залишити частинку себе, виразити те, що болить найбільше. Сліди від долонь, малюнки сердець та слова, які щодня звучать у молитвах маріупольських родин.​Серед тих, хто прийшов нагадати світові про героїв — маріупольчанка пані Марина, яка щохвилини чекає на повернення свого коханого чоловіка з полону. Свій слід на полотні вона залишила синьою фарбою — як символ вірності, чистого неба та незламної надії.​«Ця інсталяція — відображення наших душ. Кожен із нас залишив на цьому полотні те, що болить найбільше. Для мене цей синій відбиток — це обіцянка чекати попри все. Мій чоловік повинен знати, що тут, на волі, ми боремося за кожне їхнє дихання, за кожне ім'я», — ділиться щемливими словами пані Марина. ​Наші захисники та захисниці України віддали за нас усе, і найменше, що ми можемо зробити сьогодні — не бути байдужими. Ми маємо кричати про них на весь світ, поки останній український воїн не обійме рідних на рідній землі.​Дякуємо кожному, хто доєднався та продовжує тримати цей інформаційний та емоційний фронт.​Повернемо кожного! Слава Україні! 🇺🇦