#мій_робочий_процес Прийшла до вас на сповідь.Зізнаюся чесно, є дні, коли я сідаю писати книгу і все виходить із першого разу. Є ідеї, натхення й бажання.А є дні (їх набагато більше, ніж тих що вище), коли я сідаю за рукопис і… годину чи більше просто дивлюся на сторінку й нічого не відбувається. Чи є бажання? Є. Чи є натхнення? Є. Чи є ідеї? Є. Так в чому ж проблема сісти і писати? А я не знаю. І ось сиджу годину перед відкритим документом, дивлюся в надії, що воно саме напишеться. Головне, що потім не помічаю, як трапляється чудо. Я пишу. І три години як не було в моєму житті, а здається, що минуло зовсім мало часу. Висновок з цього випливає один.Ви можете мати різні емоції, відчуття, стани, коли сідаєте за рукопис.Але ніколи, ніколи… ніколи не повинні себе за щось картати. Не кожен в світі напише книгу. Не кожен знайде сміливість в собі покласти історію на папір. Розказати її. Показати людям.А ви вже це робите. Тому, в якому б стані ви не сіли писати, пам’ятайте, ви робите велике чудо з вашими історіями. Пишіть й ніколи себе не картайте за те, що можете довго дивитися на сторінку й нічого не писати. Ви напишете, коли наступить час. А він наступить.