Спорт поза політикою? Ні, це легалізація агресора.Поки терористична країна щодня вбиває українців, руйнує наші міста та нищить спортивну інфраструктуру, Об'єднаний світ боротьби (UWW) приймає цинічне рішення: повернути прапор та гімн агресора для молодіжних команд (U-15, U-17, U-20, U-23).Повна відсутність відповідальності. Жоден з спортсменів чи функціонерів не заявив про засудження війни. Без офіційного визнання агресії та зобов’язань щодо виплати репарацій, будь-який допуск — це ляпас світовій демократії.Нерівні умови. Українські борці змушені тренуватися під обстрілами, в підвалах, без світла, або й зовсім зі зброєю в руках захищати країну. В цей час атлети з РФ спокійно готуються на державних базах і тепер отримують право на міжнародне визнання.Склад Бюро UWW говорить сам за себе. Коли на керівних посадах сидять такі персонажі, як Михайло Маміашвілі та Наталія Яригіна, об'єктивності чекати не варто. Це не про спорт, це про бізнес-інтереси та політичний вплив. Лалович і Маміашвілі перетворили боротьбу на власну комерційну структуру, де моральні цінності та людські життя не варті нічого порівняно з кулуарними домовленостями.Керівництво UWW сьогодні виглядає як закритий клуб, де "адекватних немає". Від віцепрезидентів з РФ (Маміашвілі, Яригіна) до представників інших країн, які мовчки потурають поверненню агресора в турнірну сітку.Доки російські війська не покинуть територію України, жоден представник РФ не має права підіймати свій прапор на міжнародних аренах. Це не "нейтральність", це — співучасть у злочині.