Коли пандарен відволікав розлюченого орка, погляди Балака блукали по полю бою, шукаючи хоч найменшу слабкість у демонічному щиті. Замість того, щоб шукати фізичну слабкість, Балак вирішив звернутися до іншої сили — шаманізму. Він ніколи не був шаманом, але як таурен, він завжди відчував глибокий зв’язок із землею, що живила його.Заплющивши очі, він з'єднав долоні й тихо промовив слова, які колись чув від старійшин:— О, величні повелителі стихій: вогню, землі, води й повітря. У момент потреби даруйте мені ваше благословення задля збереження балансу світу. Допоможіть знищити ворога мого!Його молитва не залишилася без відповіді. Перед ним спалахнули чотири невеличкі, але яскраві сфери. Сфери розкрутилися у швидкому вихорі й осяяли своїм світлом сокиру Балака. Сокира спалахнула блакитним світлом, а на її лезі з'явилися руни, що виблискували, як блискавки.Балак відчув приплив сили, що пройшла через його тіло, і з гордістю прийняв дар. Він рушив у бік, щоб зайти з флангу на орка, який, засліплений люттю, кидався на пандарена. Таурен зробив останній ривок і в стрибку, мов могутній бурелом, влетів у бік ворога. Його сокира з грізним ревом розітнула магічний щит, немов повітря, і вп’ялася в спину орка.Той загарчав, намагаючись дістати сокиру зі спини й схопити надокучливу "комашку". Але в цей момент почувся лише свист. Голова орка, відрубана швидко, злетіла з плечей від сокири, що належала пандарену, який встиг скоротити дистанцію за цей час. Базголове тіло орка, завалилось на землю. Вони знову були самі. Радість перемоги короткочасно подарувала відчуття безпеки. Залишилося лише звільнити Ходу.#warcraft@wowquestua