День 2.🌪️ Нетерплячість. Нестриманість.Нетерпимість або швидке вибухання. Це антоніми довготерпіння...Якщо довготерпіння — це витримка, здатність не зриватися ні язиком, ні серцем, то нетерплячість — повна його протилежність. Вона вказує на швидку втрату контролю над емоціями. Справжнє терпіння полягає у стійкості, коли очікування затягнулося. Нетерплячість людини призводить до нарікання, що породжує серйозні наслідки. Саме тоді захований вміст серця виливається назовні. Нетерплячість буває емоційною, словесною та дієвою. Виникає вона тоді, коли люди не довіряють, не погоджуються з Божим планом для свого життя. У чому корінь нетерпіння? У браку мудрості. Нам хочеться отримати від Бога щось у визначений термін. А якщо Божі й наші терміни різняться, дехто починає нарікати. Та порушення часів і термінів в очікуванні Божих обітниць має серйозні наслідки. ▪️ Нетерпіння Єви спричинило прокляття, від якого людство мучиться аж до сьогодні.▪️ Нетерпіння Сари призвело до народження хибного спадкоємця, якого Бог Авраамові не обіцяв. Ми й досі пожинаємо плоди її вибору, борючись із тероризмом в усьому світі.▪️ Нетерпіння Саула допомогло зберегти його армію, але царство він втратив. Скористаймося мудрою порадою Соломона: «Ліпший від силача, хто не скорий до гніву. Хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста» (Пр. 16:32). Бог — джерело довготерпіння. Це та чеснота, яку Дух Святий породжує у серці та розумі християнина. Практикуймо довготерпіння в різних ситуаціях. У процесі одужання від хвороби.Коли стикаємося із тривалими випробуваннями.На самоті й серед людей.Коли приходить спокуса пришвидшити вирішення проблеми.Коли слабне віра і наші плани чи мрії руйнуються на наших очах. Бог вірний Своїм обітницям!У Нього на все Свій час! Хай довіра Його волі буде вищою за наші страхи, тривоги і безнадію. «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й в Христі Ісусі. Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини, і подобою ставши, як людина. Він упокорив Себе, бувши слухняним аж до смерти, і то смерти хресної. Тому й Бог повищив Його, та дав Йому імʼя, щоб перед Ісусовим Імʼям вклонилося кожне коліно небесних, земних і підземних, щоб кожен язик визнавав: Ісус — то Господь на славу Бога Отця!» (Фил. 2:6-11).