​​Avignonesi/Capannelle «50 & 50» 🍷

Ми звикли вважати, що «супертосканські вина» - це бордобленди (чи французький моносорт) з західної (узбережної) частини Тоскани, витримані у бордоському барріку. І в більшості випадків це правда, бо саме завдяки славі західнотосканських вин (Sassicaia, Ornellaia, Masseto і т.д.) сформувалося поняття «Super Tuscan Wine». Проте паралельно, на сході Тоскани, відбувалися схожі «експерименти», коли до місцевого Санджовезе почали додавати французькі сорти (переважно Каберне чи/та Мерло) або ж випускали вина зі 100%го Санджовезе там, де це було заборонено законодавством (наприклад, в зоні Chianti).

Деякі виробники пішли далі, змішавши два вина з двох різних тосканських господарств під однією етикеткою. А що, так можна було? «А чому б і ні?», - подумали якось за вечерею двоє італійців (точніше четверо) - Раффаелле Россетті (засновник Capannelle) і брати Фальво (власники Avignonesi).

Надворі був 1988 рік. Збірна Італії з футболу дійшла до півфіналу турніру в Західній Німеччині, де поступилася збірній СРСР із рахунком 0:2. На трасі в Монці пройшов Гран-прі Італії з Формули-1, який виграв пілот команди Ferrari. Вийшов легендарний італійський фільм Cinema Paradiso, що згодом здобув премію «Оскар» як найкращий іноземний фільм та Гран-прі Каннського кінофестивалю. А винороби Тоскани тим часом збирали один з кращих (якщо не кращий) за якістю врожай винограду у XX столітті. Сильні червневі дощі знизили врожайність (що пішло на користь концентрації смаку), а спекотна осінь дала ідеальний баланс кислотності та танінів. Ті, хто тоді робив ставку на якість - зірвали джек-пот.

To be continued…