​​Алкоміфи #6 🤥 Думаю, що всі знають приказку: «хто не ризикує, той не пʼє шампанського». Але звідки вона походить та чи дійсно початково в цей вислів вкладали саме такий сенс, як ми знаємо зараз? Давайте розбиратися. Ця приказка виникла у Франції в XIX ст., коли в регіоні Шампань (на півночі Франції) формувався всім відомий класичний (або традиційний) метод отримання ігристих вин. Однією з проблем у виробництві шампанського була якість скла, адже стандартні на той час пляшки не витримували тиск вуглекислого газу у 4,5+ атмосфер і рандомно вибухали. Тому спускатися в погреб за пляшкою ігристого вина було вкрай небезпечно і сомельє чи офіціанти, що працювали в закладах, де зберігалися ігристі вина, в буквальному сенсі ризикували здоров’ям і навіть життям. Так і виникла приказка, що якщо «ти не ризикнеш спуститися в погреб за пляшкою ігристого вина, то, відповідно, пити його не будеш». З часом у людей, які діставали пляшки з ігристим вином з погреба зʼявилася спеціальна форма, що включала шолом з сіткою, яка прикривала обличчя. Це було щось схоже на форму сучасного фехтувальника. Пізніше, така уніформа стала популярною серед ремюерів (людей, що вручну зводили дріжджовий осад у пляшці до її горлечка в спеціальних дерев’яних конструкціях під назвою пюпітри), адже процес ремюажу (зведення дріжджового осаду на горлечко пляшки) супроводжується збовтуванням пляшки і ризиком того, що вона вибухне під дією внутрішнього тиску. Нижче, можна побачити фото ремюєра в такій уніформі зразка 1930-их років. Вже в другій половині XX ст. ці тяжкі металеві конструкції було замінено на маски з пластику, які використовують, в цілях безпеки, і до тепер.