Я старий поціновувач електронної музики (trance, progressive/organic house, DnB та і багато чого іншого)Слухаю та вивчаю цей напрям досить давноІсторія жанру, як він заснувався, чому став популярним, хто ключовий представник жанруКоли почую трек, який мене зачепив, це зелене світло бігти і "знайомитися" з автором пісніХто він, де живе, все що він пишеПереслуховую всі треки що є в його дискографіїТаким чином вдається знаходити справжніх невідомих діамантів індустрії. Але є в цих діамантів побочка:Вони пишуть музику, якій за продакшеном немає рівнихАле її ніхто не чуєВ мене з 2010го року є список ID (уривок невипущенного треку з радіошоу) на вихід яких я досі чекаюРозумію що вони вже ніколи і не будуть випущені. Деякі гурти вже розпалися, деяких продюсерів немає в живихАле надію маюСпілкувася з артистами в різних жанрахІ піднімав цю тему - чому не випускаєте пісні, що вже написані?Відповіді були різні: хтось не хоче займатися рутиною, комусь не дозволяють контракти з іншим лейбломАле основна частина - це синдром відмінника/самозванця- а кому воно треба?- тут бочка як б'є, чуєш? над нею ще працювати і працювати- я відправив трек на 3 лейбла, нікому я не надаПросто наведу як приклад трек британського продюсера Mat Zo - Lucid DreamsЦей трек Мет написав досить швидко, бо треба було шось закинути в альбом, не вистачало однієї пісніМастеринг треку він не робив і не віддавав на аутсорс (хто шарить звук - ви все почуєте, там з чистотою інструментів жопа)По ітогу цей трек став кращим на альбомі та був номінований на Греммі в номінації "кращий електронний трек" 2014 рокуТак осьМинулої п'ятниці на конфі Назахід я не бачив діамантівЯ бачив чокнутих фанатиків своєї справи, типу дяді Мета з БританіїЯкі роблять те що вміють, так як вміють, отримують результат, формують висновки і далі з головою в каналізацію, йти на зустріч своїм мріямДякую організаторам: Віктору та Ані за такий івентЯ отримав передоз якісних знайомств та спілкуванняЯ був щасливийцьомP.S. Наступний WhiteHatTea в Києві вже 27 червня. Завтра анонс