Великий асортимент – це потенційний шлях в нікуди🏊‍♂. Коли у вас є більше 50 різновидів одного виду товару і ви постійно запускаєте нові різновиди по 6 і більше разів на рік🏹 (при цьому вилучаючи старі), то ви не можете використовувати один вид товару як «дійну корову», тобто зробити один продукт круто🧂 (інвестувати одноразово купу грошей в розробку і формулу🍩), а потім десятиліттями виїжджати на цьому, перетворюючи свій продукт в «класику»🧁. Натомість у вас буде постійне шалене родео нових випусків, постійні затрати на експерименти і розробку🥮. Більше того, ви привчаєте користувача не бути вірним якомусь одному стандарту чи продукту з історією🌶 – ви кажете йому, що він може постійно змінювати блиски як рукавички💥 – відповідно, немає прив’язки до конкретного продукту 🌕 – відповідно, у бренду немає signature mark🌈. Це, в свою чергу, легко позбавляє бренд лояльний користувачів, адже сам бренд не лояльний своїм продуктам💐 (як би це не звучало). Для того, щоб бути великим (або мати на це претензію), бренд повинен в своїх діях віддзеркалювати свої цінності🎄. В продовженні до цього посту - частині 2 - я якраз підкріплю цю тезу одним сильним прикладом🍀 - чому Хейлі Бібер вдалось продати свій бренд Rhode з хорошою капіталізацією🐁, а от Селені Гомес з Rare Beauty наприклад дуже важко буде залучити суттєві інвестиції🐾. І питання тут якраз в тому, що занадто раннє масштабування продуктової лінійки не є гуд🕊.  Я ні разу не очікувала, що цей пост доведеться розбити на 2, але я вже втомилась писати👛) Тому десь на тижні закину вам 2 частину💁‍♀. Всім па-па💋!