21 жовтня 1672 року у селі Косута на території сучасної Білорусі народився майбутній український гетьман Пилип Орлик. Його батько зі шляхетського чеського роду Степан Орлик служив у війську Речі Посполитої та загинув у битві з османами під Хотином (1673), коли синові був лише рік. Пилипа виховувала мати Ірина з православного роду Малаховських. Він навчався в єзуїтському колегіумі у Вільні, а згодом — у Києво-Могилянському колегіумі, який закінчив 1694 року. Після навчання працював у канцелярії київського митрополита, а пізніше став генеральним писарем Війська Запорозького та найближчим соратником гетьмана Івана Мазепи.

Пилип Орлик підтримав союз Мазепи зі шведським королем Карлом XII проти московського царя Петра I. Після поразки під Полтавою (1709) разом із Мазепою вирушив у вигнання. 5 квітня 1710 року в місті Бендери козацька старшина обрала Орлика гетьманом. Того ж дня ухвалили «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького», відомі як «Конституція Пилипа Орлика». Документ визначав права козацтва, обмежував владу гетьмана та передбачав участь представників козацьких полків в управлінні державою.