Традиція вшановувати загиблих хвилиною мовчання виникла під час Першої світової війни. Одним із перших міст, де її запровадили, став Кейптаун у Південній Африці. Від травня 1918 року щодня опівдні, після пострілу сигнальної гармати, містяни зупинялися на дві хвилини: завмирали трамваї, припинялася торгівля, чоловіки знімали капелюхи (на фото). Перша хвилина присвячувалася загиблим військовим, друга — тим, хто повернувся з війни.

11 листопада 1919 року, у першу річницю завершення бойових дій Першої світової війни, об 11-й годині ранку на дві хвилини зупинилося повсякденне життя британських міст відповідно до рішення короля Георга V.

На українських землях хвилину мовчання проводили щонайменше з 1930-х років. Найраніша зі знайдених документальних згадок датується 1933 роком: українці Волині присвятили три хвилини мовчання роздумам про боротьбу за свободу та загиблим від Голодомору. Газета «Діло» повідомляла про двохвилинне мовчання під час відкриття пам'ятної таблиці в Академічному домі Львова (1938). Українська повстанська армія також використовувала цей ритуал: наказ до п'ятої річниці УПА (1947) передбачав трихвилинне мовчання за загиблими повстанцями.