20 березня 1916 року Альберт Ейнштейн опублікував у журналі «Annalen der Physik» статтю «Основи загальної теорії відносності», яка змінила уявлення про гравітацію. На відміну від ньютонівської концепції сили тяжіння, Ейнштейн запропонував модель, у якій масивні об’єкти викривляють простір-час, створюючи ефект гравітації. Його рівняння передбачили існування гравітаційних хвиль, чорних дір та розширення Всесвіту. Спочатку теорія сприймалася скептично, адже її наслідки були надзвичайно революційними та складними для експериментальної перевірки. Переломний момент настав у 1919 році, коли британський астроном Артур Еддінгтон під час сонячного затемнення підтвердив передбачений Ейнштейном ефект викривлення світла поблизу Сонця. Це стало сенсацією: теорія загальної відносності здобула світове визнання, а Ейнштейн перетворився на культову наукову постать. Підтвердження його ідей тривають і в XXI столітті – зокрема, відкриття гравітаційних хвиль у 2015 році стало черговим доказом правдивості його передбачень.