Це боляче, тема завжди актуальна💔Нещодавно хлопець забив свою дівчину до смерті. До смерті. А до цього — бив. Обличчя в синцях, тіло в слідах від рук. І вона терпіла. Можливо, думала, що це минеться. Що він зміниться. Що любить…Але домашнє насильство не починається з удару кулаком. Воно починається зі слів: “ти нікому не потрібна”, “ти сама винна”, “мовчи, я вирішую”, — і з першого разу, коли дозволяють собі підняти руку, а ти прощаєш.Дівчата, не терпіть.Ти можеш любити його. Але якщо він б’є — це не про любов. Там більше немає місця ні тобі, ні ніжності, ні довірі.Можна сказати: “Я тебе кохаю, але зі мною так не можна.”І піти.Просто піти. І не обертатися.Я майже впевнена, що більшість із нас стикалась з формами насильства, коли тебе не чують, не поважають твого “ні”, коли порушують твої межі, коли змушують мовчати.Це теж насильство.І про нього треба говорити.Говорити з доньками.Говорити з синами.Говорити з собою.Любов не б’є.Хто любить — не принижує.Хто поважає — чує.Нехай кожна дівчина знає, що вона варта кращого. І що вона не одна.Автор: • в і д ч у в а й •