​Результат промовистий: жодної відповіді на ці офіційні листи місто не отримало й досі. Це доводить, що йти на прозорі, рівноправні та взаємовигідні умови ніхто з того боку просто не збирався, а як тільки з'явилася вимога працювати відкрито — «добродії» просто зникли.*​Спроби маніпулювати земельним питанням*​Звинувачення в тому, що інвесторам навмисно дали «погану ділянку» з ровами та далеко від трансформатора (за 5 км) на старих очисних полях в районі Цукрового заводу, розраховані на людей, які не знаються на земельному устрої міста.​Вільна комунальна площа в межах Первомайська, яка б фізично вмістила промислову СЕС на 15 МВт, є суворо обмеженою. Бажання інвесторів отримати ідеальну, рівну ділянку в центрі або поруч із ключовими вузлами — зрозуміле, але юридично й технічно неможливе без порушення прав інших землекористувачів. Міська влада виділила саме те, що дозволяв закон, а не те, що хотілося комусь отримати через кулуарні домовленості.​*Документи проти «відеороликів»*​Замість того, щоб надати громаді офіційну проєктно-кошторисну документацію, технічні умови, погоджені з Міністерством енергетики, та чіткий, безпечний текст тристоронньої угоди, Максим Дирдін пропонує людям «відеодокази розмов».​Проте для будь-якого юриста очевидно: розмови в кабінетах чи перед камерами з іноземними гостями — це лише декларація про наміри, яка не має жодної юридичної сили. Справжні інвестиції заходять у громади не через кулуарні зустрічі під кураторством нардепів, а через офіційні державні програми, інвестиційні платформи та відкриті прозорі тендери. Створення медійного шуму навколо «ображених литовських друзів» — це класична технологія створення штучного ворога в особі місцевої влади, покликана відвернути увагу від того, що сам народний депутат не веде жодної реальної законодавчої допомоги нашому місту.​​Проєкт «енергонезалежності водоканалу» від Максима Дирдіна виявився черговою спробою заробити політичні бали на гарячій темі комунальних проблем. Замість системної роботи, підготовки реальних документів та законних погоджень, громаді запропонували сиру ідею, загорнуту в красиву обгортку «європейської допомоги», всередині якої ховався кабальний кредитний зашморг на 30 мільйонів євро.​Керівництво Первомайська не пішло на повідку у маніпуляцій, не шукало зручних виправдань чи «цапів-відбувайлів» в особі обласної влади, і не стало підписувати сумнівні угоди, які могли б загнати міський водоканал у бездонну боргову яму. Міський голова обрав відкриту позицію та захист інтересів громади, а не красиву картинку, за яку згодом довелося б розплачуватися майном міста. Громада має бачити повну картину, а не лише вигідні для нардепа заготовки та вирвані з контексту й перекручені розмови.