Первомайщина знову стискає серце від нестерпного болю, проводжаючи в останню путь свого Захисника. Наш край надто добре знає ціну свободи. Кожен Герой, який не повертається додому, залишає по собі не лише глибоку рану в серцях рідних і громади, а й приклад справжньої мужності, честі та безмежної любові до України.6 січня 2026 року рідні, друзі, побратими, військовослужбовці та мешканці громади зі сльозами на очах зустрічали загиблого Героя — молодшого сержанта Єскіна Євгена Володимировича. Він загинув 4 грудня 2025 року, виконуючи бойові завдання із захисту України та нашого мирного життя.Люди ставали на коліна, схиляли голови, притискали руки до серця, мовчки проводжаючи Євгена Володимировича в його останню земну дорогу. Побратими, земляки, знайомі та представники громади провели Героя через центральну площу імені Тараса Григоровича Шевченка «живим коридором» пам’яті, віддаючи всі належні військові почесті. У глибокій тиші відчувалася спільна молитва, єдність і невимовна скорбота.Разом із громадою у скорботному прощанні з Героєм був присутній міський голова Первомайської громади, розділивши біль втрати з родиною, побратимами та всіма мешканцями, які прийшли віддати останню шану Захиснику України.Міський голова та виконавчий комітет Первомайської міської ради висловлюють найщиріші співчуття рідним і близьким полеглого воїна. Ми разом із вами у цьому болю. Немає слів, здатних загоїти таку втрату, але є наша вдячність, наша пам’ять і наша шана світлій душі Героя.Пам’ять про Євгена Володимировича назавжди житиме у серцях людей. Його подвиг — це сила, що підтримує нас у найтемніші часи, і світло, яке веде Україну до Перемоги.Вічна слава і світла пам’ять Герою.