СІМ'Я В КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ: ПОТРІБНО ВСЕ ПЕРЕПИСАТИВ часи колоніального поневолення українську націю руйновало геноцидами та етноцидами спочатку московське месіанство, потім — марксизм-ленінізм. А в роки незалежності, імпортована ззовні постліберальна ідеологія в формі гендеризму, ЛГБТ-активізму, інклюзивності тощо.Спільним для всіх них є те, що в них переважають руйнівні для української нації «цінності», зокрема, заперечення українських традицій. Наприклад, для панівної сьогодні в Україні ідеології постлібералізму, основною соціальною «цінністю» є атомарний індивід, позбавлений не тільки родини чи національних традицій, а й будь-яких ознак ідентичності.За українською традицією, родина завжди була основою суспільства - інститутом прокреації, виховання, передачі культурних традицій, формування особистості. Соціальним суб’єктом, який формує майбутнє нації, забезпечуючи її духовно-культурну безперервність. Вона також була продуцентом, господарським і громадським суб’єктом та здійснювала патернальну функцію щодо своїх членів. Традиційне українське суспільство - це спільнота родин.Що про це говорить Конституція? Стаття 3 визначає людину найвищою соціальною цінністю, але не згадує середовище її формування – родину. Стаття 51 роз’єднує природні категорії сім’ї, передаючи їх під «охорону» держави. Стаття 52 остаточно викреслює родинні зв’язки, покладаючи утримання сиріт на державу.У колоніальні часи зруйновану родину замінив державний контроль, що призвело до деградації суспільства. Тепер цей процес триває під виглядом «універсальних цінностей».Родина – це не просто об’єднання людей, а основа національної ідентичності. Відновлення родинних традицій – першочергове завдання консервативної політики, бо без родини немає нації, а без традицій – майбутнього.Детальніше читайте у викладі резидента Кабінету експертів Сергія Чаплигіна.