Вліз в довгу серію, а саме «Форкосіґанську саґу» Буджолд і знаєте, немає відчуття що треба бігти до видавця з питаннями "Ну коли продовження????!" АЛЕ... не тому що книга не цікава, навпаки, вона дуже цікава, а тому що вона вельми самобутня! Тобто так, це початок великої саґи, все тільки починається, фігури розставляються і т.д. Проте книга відчувається як цілком закінчена історія, до якої за бажанням можна знову навідатись в наступних книгах, але якщо НІ, то я дуже сумніваюсь що в когось буде розчарування від саме цієї історії як цілісного продукту. Цього мені здається десь не вистачає теперешнім довгобудам, коли ледь не все закінчується кліфхенгерами, а далі... Далі читайте в наступному томі через хз скіко років. (Як мінімум, ше доживи!)Окрім того, що Лоїс Буджолд гросмейстерка фантастики вона перш за все майстриня слова, писати нескладно, але глибоко треба вміти і у неї це чудово виходить, я б додав навіть поетично. Книга хоч і з піджанру бойової/мілітарної фантастики, але вона дуже гуманістична, феміністична, трішки філософська, але головне романтична. І саме любовну лінію я вважаю стержневою в романі, а все інше: політичні інтриги, військові дії, ПТСР, етичні дилеми це гарнір до основної страви — ❤️

Ще мушу відмітити, що авторка реально декілька разів дивувала, бо ніби намалював собі уявне комфортне коло подій, а вона раз і висмикнула туди, куди ти не очікуєш. І я зараз не тільки про сюжет, а і сам тон історії інколи змінювався, що однозначно додає балів книзі. Також не можна не згадати книгу, як фізичний продукт. Я читаю повільно, можу навіть бачити подвійний пробіл чи як верстальник приймав певні рішення, щоб там підтягнути на долю міліметра рядок, то тут все до ладу: текст дуже гарно перекладений, читається живо, жодної коректорської хиби не побачив. Просто береш і насолоджуєшся текстом. А от малюнки, що обкладинка, що всередині — це вже смаківщина, так багато хто любить візуальний стиль Кіналя. Я точно не з його табора шанувальників. Хоча бачив багато його робіт не в фантастичних книгах, от там вони виглядають, як на мене, прироніше. У підсумку маємо чудовий початок великого циклу, який перфектно читається як самостійний роман. Його можна читати як завсідникам фантастики, які бажають побути у вайбі класичної, м'якої наукової фантастики, так і тому, хто ніколи не читав наукову фантастику й хотів би спробувати щось, але не складне. Продовження чекаю і обов'язково читатиму. Дякую Апріорі, що взялись за це, таке нам треба і побільше🤗