"Ворскла"- газета | vorskla1930.com.ua

Вирви на дорозі та зруйнований вибухом Ямненський міст«Це як лазити по скелях»: місцеві жителі долають зруйнований міст у пошуках безпечного шляхуПопри понівечену вибухами дорогу та міст, що перетворився на купу бетону й арматури, рух із села Ямне у напрямку траси Краснопілля – Велика Писарівка не припиняється. Щоправда, зараз пройти чи проїхати тут можна хіба що пішки або з велосипедом, ризикуючи й здоров’ям, і терпінням. Проте люди йдуть. Бо іншого виходу немає.«Це як лазити по скелях», — ділиться своїми враженнями Олексій Новгородцев, який щойно перебрався через зруйнований міст.«Тут раніше був зручний проїзд, а тепер — круті схили з уламків і шматки бетону, що нависають у повітрі. Добре, що не слизько. Коли буде дощ, пройти просто неможливо».Після вибуху, що буквально вирвав ділянки дороги і зруйнував міст, місцеві мешканці змушені проявляти неабияку спритність, щоби дістатися до траси. Звідси можна сісти на автобус до Харкова або Краснопілля. Щоправда, нині маршрут скорочено — через безпекову автобус курсує лише до Мезенівки.Олексій пригадує, як почув вибухи: «Подумав, що то граза, що саме розпочалася. Як з’ясувалося - ні. Найгірше було побачити, як виглядає міст. Я думав, що хоч якась частина вціліла, а він весь — наче після землетрусу. Добре, що затримався попити каву, а то б не жити мені. Якраз би потрапив під детонацію».Рух тмостом та цією дорогою не лише важливий для щоденних справ, а й критично необхідний у випадку термінової евакуації. Адже ситуація у Великій Писарівці, стає дедалі тривожнішою. Люди бояться, але тримаються. І вірять.«Так, це небезпечно. Але це — шлях, і він має бути, — каже Олексій. — Треба хоча б тимчасовий міст — для пішоходів, для велосипедів. Щоб можна було не лазити по уламках, а хоч трохи безпечніше переходити. Цей напрямок — стратегічно важливий, бо ми не знаємо, що буде завтра».Попри значно пошкоджену ділянку дороги, деякі автівки ще можуть проїхати. Але це — радше виняток, ніж правило. Рух техніки утруднений.Та навіть у таких умовах люди не опускають рук. «Міст можна зруйнувати, дорогу — порвати, але не віру. Ми все одно вистоїмо, ми переможемо. І відбудуємо все — навіть краще, ніж було», — з надією каже Олексій Новгородцев, дивлячись на уламки колишнього мосту.Дивіться відео зруйнованої дороги та мосту за посиланням https://youtu.be/mCm130yJCTAта підписуйтеся на ютуб-уанал газети "Ворскла", щоб бачити більше.Роботу газетярів “Ворскли” можна підтримати донатом на карту 4731 2196 4239 1134 (Приватбанк), щоб ми і надалі могли повідомляти вам про події в прикордонні. Навзамін Ви отримаєте ПДФ-версію газети на вашу електронну скриньку або якийсь з месенджерів на вибір.

"Ми чекали — і дочекались"В Охтирку з полону повернувся Вадим СтешенкоУ цю суботу на центральній площі Охтирки знову зібралися ті, хто не втрачає надії. Вже декілька років щосуботи вони виходять сюди з фотографіями, плакатами, молитвами — з серцем, повним болю і віри. Ті, у кого рідні в російському полоні.Серед них — пан Микола Стешенко. Протягом довгих місяців він тримав в руках фото свого сина Вадима, полоненого українського військового. І от сьогодні — день великої радості. Вадим повернувся з російського полону.Але навіть така радісна новина не зупинила пана Миколу. Він знову прийшов на акцію. Каже:— Не міг не прийти. Бо мій Вадим повернувся, але ще багато хлопців — там. Я знаю, як це — чекати. І знаю, як це — дочекатися. Тепер буду сприходити сюди уже разом із сином. І ми будемо підтримувати тих, хто ще чекає…Зараз Вадим проходить реабілітацію. Він ще не бачився з родиною. Але його повернення — це промінь надії для сотень інших сімей. Це доказ того, що молитви чуються, що боротьба триває, що життя перемагає.Під час короткої розмови з паном Миколою, важко було стримати емоції. Не до мікрофонів було — тремтів голос, світилися очі. Це була тиха, щира радість батька, змішана з болем за інших дітей, які досі чекають на порятунок.І хочеться сказати кожному, хто зараз сумнівається, чи є сенс в цих акціях, в листах, в публічних зверненнях.Є!Бо саме завдяки наполегливим діям родин і активістів, завдяки спільній молитві й тиску з боку небайдужих, українські полонені повертаються додому. Один за одним. Кожне ім’я — це окрема історія, окрема боротьба.І тому ми будемо чекати. Всіх. Вадим повернувся — і ми святкуємо. Але попереду ще багато обіймів, які мають статися. Багато зустрічей, які мають відбутись. І вони відбудуться.Бо ми — разом. І ми — сильні.Дивіться відео на ютуб каналі газети "Ворскла" та підписуйтеся на нього, щоб знати більшеhttps://youtu.be/NczYhWOAyNU

Велику Писарівку атакують "Молнії"Прикордонне селище знову опинилося під прицілом ворожих БПЛАЦього разу — мова про масоване застосування нових типів безпілотників, відомих під назвою "Молнія". 22 травня стло черговою точкою напруги для мешканців прикордонного селища: над населеним пунктом з’явилося понад півтора десятка дронів. Деякі з них на щастя не вибухнули: на Краснянці та в центрі на городі та на дахах. "Молнія" — це новий виклик для прикордонної громади.За повідомленнями, цей дрон здатний діяти як за попередньо заданими координатами, так і в режимі дистанційного керування оператором. Більше того, російські пропагандистські джерела заявляють, що в цих безпілотниках начебто є вбудований штучний інтелект, який дозволяє обирати цілі автоматично — і, мовляв, надає перевагу об’єктам, які мають більшу "цінність".Складно оцінити достовірність подібних заяв, але те, що дрон справді завдає шкоди — це вже факт.Ці апарати вирізняються простотою конструкції: крила виготовлені з пластику, пінопласту або навіть фанери. Та попри дешевизну, їх масоване застосування створює серйозну небезпеку.Найбільше під час таких обстрілів потерпає інфраструктура. Майже щоразу результатом атаки стає виведення з ладу електромереж. Але саме тут проявляється справжня сила громади: ентузіасти з числа місцевих жителів щоразу першими виходять на відновлення. Без зайвого розголосу, без фанфар, без бронежилетів — вони повертають світло в домівки своїх односельців. Їм — щира дяка і глибока повага. Дивіться відео на нашому Ютуб каналі та підписуйтеся на нього.https://youtu.be/KxGeHeTwFacРоботу газетярів “Ворскли” можна підтримати донатом на карту 4731 2196 4239 1134 (Приватбанк), щоб ми і надалі могли повідомляти вам про події в прикордонні. Навзамін Ви отримаєте ПДФ-версію газети на вашу електронну скриньку або якийсь з месенджерів на вибір.

Ямненський міст — більше не існує. Потужний вибух повністю зруйнував об’єкт,що з’єднувала село Ямне з Вільним, Великою Писарівкою, а також із трасою Краснопілля–Харків.Стан руйнувань настільки серйозний, що наразі ніхто не може назвати навіть орієнтовні терміни відновлення сполучення в цьому напрямку. Причини вибуху називають різні, проте найголовніша - російська агресія, що несе на українську землю смерть, біль і руйнування. Лише ворог має відповідати за знищення ще одного важливого об’єкта інфраструктури.Ямненський міст був не просто частиною дорожньої мережі — він був найкоротшим і найзручнішим шляхом для місцевих мешканців,. Відтепер багатьом доведеться долати довгі об’їзди, що особливо важко в умовах постійної небезпеки.Це руйнування ускладнить і нашу роботу. Доставка газети «Ворскла» до жителів Ямного стане технічно складнішою та потребуватиме більше зусиль. Але ми, як і раніше, залишаємося з вами — попри всі обставини. За редакційною передплатою «Ворскла» надходитиме до своїх читачів без затримок

«Я стала спогадом для тебе, далеким, ніжним і сумним» — пісня, що запам’ятається.Дощами змилися надії,Згубилась ніжності весна, Без тебе жити я не вмію,З тобою не дала війна.Це нова, а можливо, й перша пісня на слова Маргарити Саєнко, поетеси з Охтирського району, яка взяла участь у конкурсі «Золотий зорепад». Але ця пісня точно не стане для вас, шановні земляки, просто спогадом. Її хочеться слухати знову і знову — і все це завдяки гармонійному поєднанню поетичного таланту пані Маргарити та сучасних технологій.Слова поезії були покладені на музику й озвучені за участі штучного інтелекту — саме він, під чутливим керівництвом Ірини Тельки та в її аранжуванні, допоміг ожити пісні.Маргарита Саєнко народилася на батьківщині Остапа Вишні — в селі Грунь, де промайнули її дитинство і шкільні роки.Здобувши освіту на філологічному факультеті Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, працювала вчителем, старшим вихователем і методистом у Професійному училищі соціальної реабілітації м. Охтирки.Любов до поезії з’явилася ще в дитинстві, коли батько підписав її зошит як «Перші поетичні спроби Замашки Маргарити Вікторівни». У Грунській школі її талант підтримали вчителі української мови та літератури — В.Д. Криворучко та Л.П. Тунік.Ще школяркою Маргарита брала участь у поетичних читаннях, де виступала поруч з такими відомими поетами Охтирщини, як Катерина Квітчаста, Ніна Багата, Галина Будянська та інші. Особливу гордість викликає її особиста дружба з Анатолієм Дудченком.«Пишу, коли душа співає — і коли плаче», — зізнається пані Маргарита. Її вірші вже друкувалися в поетичному альманасі «Симфонія літа».Нагадаємо, що створення пісень на слова місцевих поетів Охтирщини стало можливим завдяки проєкту «Золотий зорепад», що реалізується за підтримки Міжнародного інституту регіональної преси та інформації (IRMI) у співпраці між газетою «Ворскла» (Сумщина) та радіо «Розділля 93 ФМ» (Львівщина).Слухайте пісню на нашому Ютуб-каналі за посиланнямhttps://youtu.be/PpHUtm0U-WcПідписуйтеся і вам ніколи не буде сумно.

Безпілотники, міни і весняний розмай у зруйнованому селищі.У Великій Писарівці більше не ховають: бюро ритуальних послуг знищене БПЛАУ селищі вже давно офіційно не можна проводити поховання — через небезпеку обстрілів, мінування та постійні атаки безпілотників. Та останнім часом громада, стискаючи серце, все ж знаходила спосіб попрощатися з померлими — неофіційно, та з гідністю. Але 30 квітня навіть ця можливість зникла.Під час чергової ворожої атаки з використанням мін і дронів-камікадзе було повністю знищене бюро ритуальних послуг. Ця непомітна на перший погляд споруда мала величезне значення — саме там зберігалося усе необхідне для поховань: труни, хрести, вінки, церемоніальні атрибути. Тепер цього немає.Вогонь, який охопив бюро, перекинувся на сараї багатоквартирного будинку поряд. Вигоріло все. Люди, які й без того жили під постійною загрозою, залишилися ще й без елементарного побутового укриття та майна. Дивіться відео на нашому ютуб -каналі https://youtu.be/F-H2a-TY1qw Підписуйтеся на канал

«Хати такі, що ще жити й жити, але немає кому…»…така ситуація по вулиці Нижній у селі Тарасівка зі слів її мешканця Федора Глазкова.https://vorskla1930.com.ua/aktualno/haty-taki-shho-shhe-zhyty-j-zhytyale-nemaye-komu/Спільна бідаФедір Платонович – ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка сталася 26 квітня 1986 року. Ця катастрофа вважається по всій планеті наймасштабнішою, яку будь коли спричинив мирний атом. За наслідками Чорнобильській аварії немає рівних, вона оповила радіоактивним шлейфом значну частину планети та перетворила квітучу місцевість на зону відчуження.Напередодні річниці Чорнобильскої трагедії ми поспілкувалися з Федором Глазковим, який очолює громадське об’єднання “Інвалідів, ветеранів, ліквідаторів Чорнобиля” на території Великописарівської громади і дізналися, як наразі справи в ввіреного йому об’єднання, членів якого з кожним роком стає все менше й менше.– Мені в серпні виповниться вже 78 років, і всі наші хлопці немолоді, всі пенсіонери, – каже Федір Платонович. – Звичайно ж, роки беруть своє, та ще й участь у ліквідації аварії дається взнаки. Мені на той час був 41 рік, а комусь – більше, комусь – менше. Наслідки перебування в Чорнобилі наклали свій відбиток на всіх – нікого не обійшли осторонь.

Володимир Гаманов "Енергія життя" в день Чорнобильської катастрофиУ День пам’яті Чорнобильської катастрофи ми презентуємо особливу пісню — на слова ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відомого поета з Охтирщини Володимира Гаманова.https://youtu.be/r6jQlgUQrUs Ми сподіваємося, що ця прем’єра стане справжнім сюрпризом для пана Володимира, адже вірш знайшовся у нашому архіві зовсім випадково. Ми самостійно подали його на конкурс "Золотий зорепад" — і тепер можемо поділитися результатом.Нагадаємо, "Золотий зорепад" — це спільний проєкт двох медіа: газети "Ворскла" з Сумщини та радіо «Розділля 93 ФМ» зі Львівщини. Особливість нашого конкурсу в тому, що пісні створюються у співпраці людини та штучного інтелекту.На конкурс було подано понад 70 поезій, кожна з яких є самобутньою та талановитою, але, ан жаль, не зкожної вірша можна створити пісню. на те вона і поезія - окреме мистецтво. Ми вже почали публікувати пісні в межах конкурсу "Золотий зорепад" на нашому YouTube-каналі.Плануємо розмістити їх у спеціальному плейлисті "Золотий зорепад" і плануємо поступово його поповнювати.Дуже сподіваємося, що зможемо продовжити цей конкурс і надалі. Тож підписуйтеся на наш YouTube-канал, слухайте пісні місцевих поетів і немісцевого штучного інтелекту — і підтримайте проєкт своїми вподобайками та коментарями!

Тетяна Надточій Заплаче небоЗолотий зорепад надії і талантуУ час, коли кожен щирий рядок, кожне тепле слово й кожен співучий голос здатні стати ліками для втомленого серця країни, ми маємо честь представити нову пісню в межах конкурсу «Золотий зорепад». Цей мистецький проєкт, ініційований медіа «Ворскла» та радіо «Розділля 93 ФМ» за підтримки Міжнародного інституту регіональної преси та інформації (IRMI), став справжнім ковтком свіжого повітря для творчої спільноти Охтирщини.Однією з перших, хто відгукнулася на заклик творити разом зі штучним інтелектом, стала наша поетеса Тетяна Надточій. І ось вже не просто слова, а мелодія, що торкає серце, лунає над рідними просторами.Проєкт «Золотий зорепад» – це унікальна платформа, де поезія місцевих авторів оживає в новому форматі. За допомогою штучного інтелекту вірші перетворюються на пісні, які потім можуть виконувати талановиті аматори сцени перед своїми земляками. Це не просто технологічна новинка – це новий вимір творчості, де людина і штучний інтелект не змагаються, а доповнюють одне одного в ім’я краси та натхнення.Наразі прийом заявок тимчасово припинено — понад 70 робіт уже надійшло до редакції.Над створенням пісень за допомогою штучного інтелекту працює одна зі співавторок проєкту — Ірина Телька, керівниця «Розділля 93 ФМ». Все ж таки ніякий штучний інтелект не впорається з такою роботою без людини!Вже незабаром перші пісні звучатимуть на нашому YouTube-каналі. Підписуйтеся, аби не пропустити ці перлини народної творчості, втілені у новій формі.Якщо проєкт «Золотий зорепад» знайде відгук у ваших серцях — ми обов’язково продовжимо його.Бо коли співає народ — жива Україна.Переходьте за посиланням https://youtu.be/Uor-0fbF6hYслухайте нову пісню та підписуйтеся на канал.

Триває прийом заявок на конкурс “Золотий зорепад”Більше 20 місцевих поетів з Охтирщини вже подали свої твори на конкурс “Золотий зорепад”, започаткований редакцією газети “Ворскла” разом із колегами з медіа “ Розділля 93 ФМ” у проєкті від Міжнародного Інституту регіональної преси та інформації (IRMI) оголошує мистецький конкурс “Золотий зорепад”!Хочете, щоб Ваш вірш зазвучав піснею?Тоді цей конкурс саме для Вас!Умови конкурсу:· Надішли власний вірш українською мовою.· Тематика — вільна, але бажано з емоційним, патріотичним, культурним або особистісним змістом.· Важливо - вірші мають бути авторськими, раніше не опублікованими в музичному форматі.· Один учасник може подати до трьох віршів.· Участь можуть брати як новачки, так і досвідчені автори.Що далі?· Члени конкурсної комісії оберуть найкращі тексти.· Відібрані вірші будуть покладені на музику за допомогою штучного інтелекту (ШІ).· У фіналі — створення місцевого пісенного треку, до якого увійдуть ваші твори у музичному втіленні.Дедлайн подачі творів: 24 квітня 2025 року до 18.00 годНадсилайте ваші вірші на адресу редакції газети “Ворскла”:[email protected] Поспішайте.Не втратьте свій шанс створити пісню.https://www.facebook.com/watch/?v=3034776330005549За посиланням - слухайте пісню створену поетом та ШІ.Беріть участь у конкурсі й Ваша пісня може зазвучати на радіо