Життя на лінії вогнюВелика Писарівка, що розташована неподалік кордону, сьогодні — чи не найближче до війни місце на Охтирщині. Від центру селища до росії — всього близько п’яти кілометрів, від околиць-передмістя — набагато ближче.Тут не обов’язково бути на передовій, аби відчути, що таке війна. Вона сама приходить додому — через вибухи артилерії, влучання керованих авіабомб та постійний гул ворожих дронів.Лише за останні кілька днів від дронів-камікадзе загинули двоє чоловіків — звичайних жителів селища, які вийшли чи поїхали з дому у справах, і не повернулися.14 листопада одразу три КАБи впали на територію Великої Писарівки — один у центрі селища, біля відділку поліції, інші два — на території СПТУ. Руйнувань завдали чималих.Осколки пошкодили магазин та обладнання в ньому, дивом ні в кого не влучивши.Розбиті домівки, вирви на дорогах, побиті тротуари, уламки, руїни... Навіть уночі тут неспокійно — ворожі дрони вже давно літають і в темряві, не кажучи про міни та снарядиІ все ж… люди залишаються.Хтось не може наважитися поїхати у невідомість — боїться втратити останні нитки зв’язку зі своїм домом.Хтось уже повернувся — каже, що там, їх ніхто не чекав, а в рідних стінах — хоч і небезпечно, але безкоштовно жити. Хтось береже своє майно, дім, господарство — бо боїться мародерів. У кожного — своя правда. Справжня чи надумана — але вона є.Проте варто пам’ятати: життя — найцінніше. Будівлі можна відбудувати. Але люди — не замінні.https://youtube.com/shorts/XT_YD-UXDxQ