Продовжую публікуватиуривки з 5-томного «Клопотання про застосування запобіжного заходу по кримінальному провадженню №52026000000000092 від 18.02.2026», яке було люб’язно надане юридичною компанією Miller. Це – знаменита справа, у якій було повідомлено про підозру ексзаступниці керівника Офісу Президента України Ірині Мудрій та її коханцю Максиму Микитасю.
 
Микитась під час розмови з підприємцем і адвокатом Василем Астіоном  пояснив, яким чином Офіс Президента тримає на короткому повідцю українських суддів, відреформованих професійними «громадськими активістами».
 
Призначення суддів на посади здійснюється Указами Президента України на подання Вищої ради правосуддя. Статтею 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що президент повинен видати Указ про призначення судді на посаду не пізніше 30 днів з моменту отримання подання ВРП. Але у феодальній Україні монарша особа не несе жодної відповідальності за невиконання цього положення – це встановлено постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №9901/191/19.
 
Через це чиновники монаршого двору, відповідальні за призначення суддів (Ірина Мудра, раніше – Андрій Смирнов), наслідуючи приклад їхнього духовного наставника Андрія Портнова, готували на підпис Одному з Найвеличніших Лідерів Світу (с) Укази про призначення тільки тих суддів, хто «добєжал», тобто присягнув на вірність. А щодо інших Укази не видавались роками. Як образно помітив Микитась, «хочу – випускаю, хочу – не випускаю».
 
Микитась: Да, прівєт. Я, чєсно гаваря, тєпєрь узнал, как Портнов, блядь, дєржал всєх судєй.
Астіон: Как?
Микитась: А вот так:  хочу – випускаю, хочу – не випускаю.
Астіон: А-а-а.
Микитась: Вот кто до нєйо добєжал, того она випустіла, кто нє добєжал, тот бєжіт дальше.

#Справа_Мудрої