У серпні 2026 року я з величезним здивуванням довідався, що наш дорогий друг Мустафа Найєм у 2020 році звертався до Солом’янського районного суду Києва з позовом до мене «про захист честі та гідності». Виявляється, Мустафа десь знайшов у себе ці два предмети туалету й вирішив їх захистити.

Представником Мустафи в суді був його брат-адвокат Масі. Як нескладно здогадатись, справу Масі блискуче програв – і це при тому, що я взагалі про цей позов нічого не знав і участі в судових засіданнях не брав. Скоріше за все, кмітливі пуштуни неправильно зазначили мою адресу в позовній заяві – принаймні, я повісток не отримував.

Ви уявляєте, наскільки треба бути бездарним адвокатом, щоби, по-перше, подати завідомо програшний позов, а, по-друге, програти справу за відсутності відповідача? Більш того, Масі оскаржував рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, але апеляція лише підтвердила те, що всі давно знають – якщо хочеш посадити людину, запроси до неї в адвокати Масі Найєма. Кажуть, за всю свою адвокатську кар’єру Масі спромігся лише один раз отримати виправдувальний вирок – це було кримінальне провадження відносно «осіб кавказької національності», які набили писок Мустафі, а Масі представляв у суді свого брата-потерпілого й, у результаті, обвинувачені були повністю виправдані.

Про справу за позовом Мустафи до мене, яку я зненацька виграв, хоча про неї не знав, я довідався завдяки судді-шахрайці Гольник, яка орудує в Шевченківському районному суді Полтави. Ця Гольник стала знаменитою ще 10 років тому, коли по підроблених документах намагалась заволодіти ржавим металевим гаражем, що належав психічно хворій сусідці. Після того, як відносно судді Гольник було зареєстровано кримінальне провадження за фактом шахрайства, «її честь», щоби не потрапити на лаву підсудних, оголосила себе «антикорупційною активісткою» і зараз разом зі своїм військовозобов’язаним чоловіком на прізвище Гавриленко, який багато років ніде не працює й ухиляється від мобілізації, заробляє поширенням «чорного піару».

Для цього Гольник під своїм паролем і логіном судді нишпорить у закритій частині Єдиного державного реєстру судових рішень і збирає персональну інформацію про людей на замовлення агентств, які займаються виготовленням «чорно піару». Звісно, не безкоштовно – гроші отримує її безробітний чоловік, доходи якого Гольник не декларує.

Так ось, Гольник знайшла в ЄДРСР цю справу та опублікувала гнівний пост на своїй фейсбук-сторінці: мовляв, Бойко є доконаним негідником, оскільки навіть така свята людина як Масі Найєм не зміг виграти в нього справу.

Але є нюанс – незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, становить склад корупційного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст.172-8 КУпАП. А, відтак, НАЗК зобов’язане скласти щодо судді Гольник адмінпротокол і направити до суду.

Тож виникає цілком природне запитання до голови НАЗК Віктора Павлущика: Вікторе Володимировичу, Ви коли, нарешті, направите в суд адмніпротокол щодо Гольник? Ваша контора надіслала мені листа, що інформація про суддю-шахрайку «долучена до матеріалів щодо збору та оцінки доказів стосовно можливого вчинення суддею Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Л. В. адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та буде врахована». Я так розумію, НАЗК чекає, доки сплине строк притягнення Гольник до відповідальності.

Звісно, історія про те, як Масі Найєм програв справу за позовом Мустафи Найєма до мене, цікава. І якби Гольник не вчинила корупційне правопорушення, я б ніколи про цю справу не узнав. Але це не привід, щоби голова НАЗК ігнорував свої службові обов’язки.

Втім, якщо Павлущик хоче, щоби я через день про нього писав – будь ласка. Нехай і далі допомагає корупціонерам уникати відповідальності.