19 вересня 2026 року на Запорізькому напрямку загинув Микола Карпюк – політичний і громадський діяч, український політв’язень, засуджений у грудні 2002 року за організацію масових заворушень у ході акції «Україна без Кучми!». З березня 2014-го по вересень 2019 року Микола перебував у російських в’язницях, звідкіля був звільнений в рамках обміну полоненими між Україною та Росією.
 
Політично стурбовані громадяни розповідають, що в березні 2014 року Карпюк був викрадений з території України російською спецслужбою і засуджений у Росії до 22,5 років позбавлення по сфабрикованому обвинуваченню (його засудили за участь у першій чеченській війні на боці повстанців). Насправді Карпюка вивіз у Росію та здав у руки ФСБ негласний позаштатний співробітник СБУ В'ячеслав Фурса, якого напівпровідник Ярош призначив начальником штабу Київської обласної організації «Правий сектор».

Подробиці того, як це трапилась, я шість років тому виклав у статті «Служили два товариша» з розповіддю про агентурний шлях очільника «Правого сектора Дмитра Яроша та його бойового побратима Іллі Киви.
 
https://volodymyrboyko.wpcomstaging.com/2020/07/12/sluzhyly-dva-tovaryshi/
 
Ось уривок з цієї статті:
 
За кілька днів по тому, як Наливайченко знову очолив СБУ, у Службі безпеки України вирішили перетворити «Правий сектор» на політичну партію з метою участі у виборах президента та народних депутатів України.
 
Оскільки часу на виконання юридичних формальностей катастрофічно бракувало, на порядку денному постало питання терміново купити або заволодіти в інший спосіб установчими документами та печаткою вже зареєстрованої партії, провести її з’їзд і перейменувати на «Правий сектор». Найпростіше було зробити таку маніпуляцію з партією УНА, яку фактично очолював один із засновників «Правого сектору» Микола Карпюк (формальним керівником рахувався старенький Юрій Шухевич). Але Карпюк – політв’язень, засуджений за часи Кучми через участь у акції протесту 9 березня 2001 року – був проти.
 
Тим не менш, з’їзд, на якому партія УНА мала змінити свою назву, таки призначили на 22 березня 2014 року. З’їзд пройшов без Карпюка й одноосібним керівником «Правого сектора» став Дмитро Ярош, який, фактично, «рейдернув» партію УНА. А 29 березня 2014 року соратник Яроша Андрій Денисенко в етері «Шустер Live» заявив, що напередодні з’їзду, 21 березня 2014 року, Микола Карпюк був викрадений у Чернігівській області Федеральною службою безпеки Російської Федерації.
 
Насправді Карпюк опинився на території Росії не 21, а 17 березня 2014 року. Він був вивезений з України і зданий прямо в руки ФСБ-шників не якимись загадковими шпигунами, а керівником штабу «Правого сектору» в Київській області В’ячеславом Фурсою.
 
Для того, щоби дотримуватись видимості законності при передачі Карпюка російській спецслужбі, Фурса посадив Миколу та водія Ігоря Янковського в свій автомобіль «Мерседес», номер державної реєстрації АІ 2662 ВІ,  і доки Фурса та Карпюк співали патріотичних пісень, автомобіль перетнув український прикордонний перехід «Бачівськ» у Сумській області та впритул під’їхав до шлагбаума з російської сторони. Тут ФСБ-шники – вже на території прикордонного переходу «Троєбортноє» Російської Федерації – затримали всіх трьох начебто тому, що водій не виконав вказівку прикордонника зупинитись на певній відстані від шлагбаума.

З метою забезпечити алібі Фурси відносно нього був складений адміністративний протокол і наступного дня постановою мирового судді судової ділянки №51 Севського району Брянської області Тетяни Антонової він був арештований на 15 діб.

Після відбуття покарання Фурса спокійнісінько повернувся в Україну. Відносно Карпюка була винесена аналогічна постанова. Але в Україну він повернувся лише за 5 років по тому, оскільки після адміністративного арешту Карпюка етапували до Москви й обвинуватили в тому, що він, начебто, колись брав участь у воєнних діях у Чечні.