Джерело
КЛОЧОК TIME | Росія запустила комерційний експорт нафти з найбільшого з часів розпад...
9 090 Охват/переглядів
2026-09-22 06:42
Повідомлення №114218
Росія запустила комерційний експорт нафти з найбільшого з часів розпаду СРСР кластера родовищ "Восток Ойл", відправивши перші партії сировини танкерами льодового класу через Північний морський шлях до Азії, - The Moscow Times
Повідомляється, що "Роснефть" розпочала завантаження чотирьох спецтанкерів льодового класу на терміналі "Бухта Сєвєр". Вони вивезуть першу нафту із нових родовищ до Азії.
Танкер класу Aframax Akademik Gubkin і судно класу Panamax Valentin Pikul вже прийняли нафту після того, як 5 вересня Володимир Путін офіційно оголосив про запуск проєкту. Ще два танкери Aframax – Vladimir Monomakh та Vladimir Vinogradov, очікують на завантаження найближчими днями, згідно з даними відстеження суден LSEG.
На початковому етапі обсяг експорту становитиме 150 тисяч барелів на добу, однак до 2030 року цей показник планують збільшити до 1 мільйона барелів.
Кластер "Восток Ойл" об'єднує понад 13 родовищ на Таймирі та у Східному Сибіру із запасами близько 51 мільярда барелів. За даними "Роснедр", це приблизно п'ята частина всіх розвіданих нафтових покладів Росії (220 млрд барелів), а загальний потенціал видобутку оцінюють у 2 мільйони барелів на добу.
Масштаби роблять "Восток Ойл" найбільшим нафтовим проєктом країни з часів розпаду СРСР. Аби забезпечити його реалізацію, очільник "Роснефти" Ігор Сєчін виторгував у Путіна масштабні податкові пільги на 2,6 трильйона рублів.
Дослівно: "Інших родовищ із подібною ресурсною базою в Росії не залишилося. У 2017 році "Роснедра" продали останнє велике родовище з нерозподіленого фонду надр — Ергінське в Ханти-Мансійському автономному окрузі із запасами близько 100 млн тонн (його також придбала "Роснефть"). Відкриті в наступні роки поклади належали переважно до категорії "дрібних" та "дуже дрібних"".
Деталі: Віддаленість проєкту від зони бойових дій стала для РФ стратегічною перевагою. Арктичний термінал розташований на відстані понад 3 000 кілометрів від кордону з Україною та дає росіянам змогу безпечно транспортувати нафту на азійські ринки через Північний морський шлях в умовах, коли удари по портовій інфраструктурі Чорного й Балтійського морів у кілька разів підвищили операційні ризики.
Повідомляється, що "Роснефть" розпочала завантаження чотирьох спецтанкерів льодового класу на терміналі "Бухта Сєвєр". Вони вивезуть першу нафту із нових родовищ до Азії.
Танкер класу Aframax Akademik Gubkin і судно класу Panamax Valentin Pikul вже прийняли нафту після того, як 5 вересня Володимир Путін офіційно оголосив про запуск проєкту. Ще два танкери Aframax – Vladimir Monomakh та Vladimir Vinogradov, очікують на завантаження найближчими днями, згідно з даними відстеження суден LSEG.
На початковому етапі обсяг експорту становитиме 150 тисяч барелів на добу, однак до 2030 року цей показник планують збільшити до 1 мільйона барелів.
Кластер "Восток Ойл" об'єднує понад 13 родовищ на Таймирі та у Східному Сибіру із запасами близько 51 мільярда барелів. За даними "Роснедр", це приблизно п'ята частина всіх розвіданих нафтових покладів Росії (220 млрд барелів), а загальний потенціал видобутку оцінюють у 2 мільйони барелів на добу.
Масштаби роблять "Восток Ойл" найбільшим нафтовим проєктом країни з часів розпаду СРСР. Аби забезпечити його реалізацію, очільник "Роснефти" Ігор Сєчін виторгував у Путіна масштабні податкові пільги на 2,6 трильйона рублів.
Дослівно: "Інших родовищ із подібною ресурсною базою в Росії не залишилося. У 2017 році "Роснедра" продали останнє велике родовище з нерозподіленого фонду надр — Ергінське в Ханти-Мансійському автономному окрузі із запасами близько 100 млн тонн (його також придбала "Роснефть"). Відкриті в наступні роки поклади належали переважно до категорії "дрібних" та "дуже дрібних"".
Деталі: Віддаленість проєкту від зони бойових дій стала для РФ стратегічною перевагою. Арктичний термінал розташований на відстані понад 3 000 кілометрів від кордону з Україною та дає росіянам змогу безпечно транспортувати нафту на азійські ринки через Північний морський шлях в умовах, коли удари по портовій інфраструктурі Чорного й Балтійського морів у кілька разів підвищили операційні ризики.