Джерело
Віталій Гомон. Думки та враження | Особливе служіння На минулих вихідних я був у Німеччині, в одній із мі...
743 Охват/переглядів
2026-10-06 13:03
Повідомлення №559
Особливе служіння
На минулих вихідних я був у Німеччині, в одній із місцевих церков, де розповідав про нашу діяльність в Україні. Перед самим заходом один хлопець запитав у мене:
— А ви займаєтеся якимось особливим служінням в Україні?
Це питання змусило мене задуматися: а що насправді означає « особливеслужіння»? Що уявляють люди, коли чують цю фразу?
Можливо, поїздки на фронт, де щодня доводиться ховатися від дронів? Можливо, євангелізаційні заходи з переповненими залами? Чи, може, їм уявляється якась драматична картинка з кров’ю та сльозами?…
Щоб краще зрозуміти справжню «особливість» служіння, я згадав одну історію.
Кілька місяців тому я їхав у машині з колегою по роботі. Випадково розмова зайшла про нічні обстріли. Вона поділилася тим, як це переживає:
— Я стала боятися самого поняття «ніч». Щоночі прокидаюся близько першої години просто щоб перевірити новини — чи не летить щось у наш бік. Навіть якщо ввечері не було жодних загроз. Навіть якщо обіцяли спокійну ніч. Дивлюся, і якщо все тихо — лягаю спати далі. Розумію, що це безглуздо, але інакше не можу. Так я хоч якось заспокоююся...
Я відчув, наскільки їй важко. Побачив розпач у її очах. Повертаюся до неї, посміхаюся і кажу:
— А я вже навчився це проходити!
— Серйозно? А як? — було видно, як її зацікавили мої слова і те, звідки в голосі такий спокій, коли мова йде про обстріли.
— Я Богу молюся!
— І що, допомагає? І давно ви стали так?..
Далі пішли щирі запитання, після яких у нас склалася дуже глибока розмова про Божу допомогу та підтримку.
Якщо розповісти цю історію комусь зі сторони, він навряд чи назве її «особливим служінням». Тут немає видовищності чи екстриму. Для цієї історії не зробиш яскравих фотографій для репортажу. Але особисто для мене такі моменти є безцінними.
У цій жінці можна побачити мільйони наших людей — тих, хто зараз перебуває у великому розпачі, втомі та зневірі. Ми можемо бути для них світлом та опорою.
Тоді це, на перший погляд, просте й буденне служіння стає справді особливим.
І саме для цього ми тут із вами і є — бути світлом посеред цієї темряви!
На минулих вихідних я був у Німеччині, в одній із місцевих церков, де розповідав про нашу діяльність в Україні. Перед самим заходом один хлопець запитав у мене:
— А ви займаєтеся якимось особливим служінням в Україні?
Це питання змусило мене задуматися: а що насправді означає « особливеслужіння»? Що уявляють люди, коли чують цю фразу?
Можливо, поїздки на фронт, де щодня доводиться ховатися від дронів? Можливо, євангелізаційні заходи з переповненими залами? Чи, може, їм уявляється якась драматична картинка з кров’ю та сльозами?…
Щоб краще зрозуміти справжню «особливість» служіння, я згадав одну історію.
Кілька місяців тому я їхав у машині з колегою по роботі. Випадково розмова зайшла про нічні обстріли. Вона поділилася тим, як це переживає:
— Я стала боятися самого поняття «ніч». Щоночі прокидаюся близько першої години просто щоб перевірити новини — чи не летить щось у наш бік. Навіть якщо ввечері не було жодних загроз. Навіть якщо обіцяли спокійну ніч. Дивлюся, і якщо все тихо — лягаю спати далі. Розумію, що це безглуздо, але інакше не можу. Так я хоч якось заспокоююся...
Я відчув, наскільки їй важко. Побачив розпач у її очах. Повертаюся до неї, посміхаюся і кажу:
— А я вже навчився це проходити!
— Серйозно? А як? — було видно, як її зацікавили мої слова і те, звідки в голосі такий спокій, коли мова йде про обстріли.
— Я Богу молюся!
— І що, допомагає? І давно ви стали так?..
Далі пішли щирі запитання, після яких у нас склалася дуже глибока розмова про Божу допомогу та підтримку.
Якщо розповісти цю історію комусь зі сторони, він навряд чи назве її «особливим служінням». Тут немає видовищності чи екстриму. Для цієї історії не зробиш яскравих фотографій для репортажу. Але особисто для мене такі моменти є безцінними.
У цій жінці можна побачити мільйони наших людей — тих, хто зараз перебуває у великому розпачі, втомі та зневірі. Ми можемо бути для них світлом та опорою.
Тоді це, на перший погляд, просте й буденне служіння стає справді особливим.
І саме для цього ми тут із вами і є — бути світлом посеред цієї темряви!