Останнім часом нас часто, заздалегідь попереджають про обстріли. І добре, що люди на це відповідно, адекватно реагують: ховаються у сховищах і в метро, а не під ковдрою.

З іншого боку, не можна не помітити, що тривога давно стала товаром, який добре продається. Тривога в сучасному світі користується великим попитом. І ми часто самі її несвідомо приносимо додому.

Очікування обстрілу психологічно ще тяжче і гірше, ніж сам обстріл. Ти чекаєш на біду, ти в постійному стресі.
І це стосується не тільки війни, а й звичайних, буденних, банальних тем і новин.

От, скажімо, вчора. Звичайний літній день, трохи прохолодніший, ніж зазвичай. Вітерець... Телефон пише капслоком: "Увага! Будьте обережні! ВІТЕР! Рівень небезпеки - ПОМАРАНЧЕВИЙ!"... Йобвашумать...

Ти прокидаєшся вранці, дивишся в телефон, і тебе починає теліпати уже від самої тільки погоди. Постійна інформаційна жесть. І хронічне очікування "співу" сирени повітряної тривоги...

Багато з нас підписані на десятки телеграм-каналів, інших пабліків, оповіщень. І кожне з них цілодобово волає: УВАГА! ТРИВОГА! НЕСПОКІЙ! Перегляди, реклама, рейтинги, бізнес...

Днями в київському дворі бачив табличку під деревом: "Увага! Небезпека! Можливе падіння горіхів! І череп намальовано"...

Позірна турбота про життя й безпеку людини, в епоху, коли життя нічого не варте. З одного боку, світ нібито й прагне тебе вберегти від ризиків, а з іншого боку - на тебе постійно щось летить. Як не горіхи, так балістичні ракети середньої дальності.

Треба бути обачним і обережним. Однак треба намагатися не потрапити в тенета постійного стресу й тривоги. Бо воно нас конче

Віталій Чепинога | Підписатися