Придумав п'єсу, називається "Синоптикиня" (присвячується Наталка Діденко і Andriy Kokotuha; Наталці - фахово, а Андрієві через назву).Сюжет такий. Живе в місті синоптикиня - жінка гарна, мудра, розважлива й розумна. Але погода в місті погана: то дощ, то сніг, то холодно, то темно. Сіро й моторошно в місті...І от приходять до неї люди, та й кажуть: ти, там, цейво, зроби якусь погоду пристойну, раз уже взялася за цю роботу. А вона їм пояснює, що вона на ці процеси ніяк не впливає. Розповідає їм про циклони й антициклони, про кліматичні зони і рух великих повітряних мас, показує карти і малює на них різні стрілки...А люди кажуть: це все високі матерії, воно нам не нужне й не інтересне, ти погоду роби, бо будуть тобі непереливки...Але погода ніяк не покращується, то міська громада вирішує синоптикиню спалити на кострищі. Бо народ - сила темна, і не всігда розбирає, де причини, а де наслідки. Тягнуть люди синоптикиню на площу, кладуть на дрова і спалюють к такій матері, як би дико й асбурдно це не було.І от, наступного дня після того аутодафе погода різко покращується, робиться тепло й затишно. Над містом чисте синє небо і світить сонце. Співають пташки, зеленіє травичка, і діти сачками ловлять метеликів у міському парку...В общим, оказується, що народ був таки правий...))Віталій Чепинога | Підписатися