Ішов Великий Цар, щоби страждати. Йшов не велично, як Могутній Бог. Сидів Він, як людина, на осляті. Так радо зустрічав Його народ. Стелили в захваті під ноги одежини,Лягало віття на дорогу перед Ним. Одні стелили, бо Його любили,А інші – бо Він мертвих воскресив. Усі, навкруг, так радо величали:«Благословен будь Цар, що в Боже йде ім’я!»«Осанна! Слава в вишніх!» - всі кричали,Бо думали поставить за Царя. А Він ішов не в царських жить палатах,Хоча достойним був Він царювать. А Він ішов людей землі спасати. А Він ішов за грішних помирать. Він з радістю рукою не махав їмТак як вітають весь народ царі,Коли усі їх радо зустрічаютьІ славу їм приносять на землі. А Його очі, сповнені сльозами,Що не прийняв Його Єрусалим.«Як птах, під крила свої, вас хотів узятиТа ви Мене, чомусь, не прийняли. Тепер – Осанна! Потім – розіп’яти! О, це усе як можна зрозуміть?»Він міг відмовитись, Голгофу не обрати… Та хто, як Він, ще може так любить? Все створено навкруг Його любов’ю. То «Слава!!!» - то в лице уже плюють… Що гріх зробив, людино, із тобою? За всі гріхи свої – Святого розіпнуть. А зараз – «Слава!», зараз всі – «Осанна!»Не знали нащо Він тоді ішов. А Він ішов за них всіх помирати. Вела велика до людей любов. Чи маєм ми таку любов до Нього,Покласти щоб до ніг своє життя? А Він ногами не пройде по ньому,Візьме на руки, як Своє дитя. І понесе через усі незгодиДо Царства Свого там у небесах. Коли Христа зустрінеш на дорозі,Впади до ніг, як до свого Отця. Тримай не гілку – серце у долонях,Йому віддай, його Він збереже. Чи молодий, чи сивина на скронях… Обійме, як дитя Своє, тебе. Л. Шпак😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️ https://youtu.be/NqpmvIzUVv4