Ці фрагменти нагадують мені про функцію домашнього відео — знімати і зберігати людей, моменти, речі, які зникають. У контексті оригінальної роботи у сфері домашніх відео («Home Truths? : Video Production and Domestic Life» Buckingham D., Pini M. and Willett R.) мова про знімання малюків, всіх їхніх перших разів: кроків, слів, танців. Авторам йдеться про тенденцію знімати молодших дітей частіше, аніж старших, бо те, що стається вперше, дивує, тішить і зникає.Я думаю про цю функцію в сучасному українському контексті, де цілі райони зникають в окупації, де Росія знищує не лише наші будинки та цивільну інфраструктуру, але й трансформує наші ландшафти. Тоді домашні відео крізь ту ж мʼязову дію тримання камери дають нам можливість буквально на кілька хвилин відео зрушити атмосферу колоніального насильства. Побути принаймні крізь утілеснений погляд касетної відеокамери у просторах, які зараз нам недоступні. А у такий спосіб здійснити одну із важливих цілей деколонізації — повернутися до своєї землі.