🚨 І трохи про нас із вами – фахівців. Для того щоб витримувати емоції інших, ми з вами маємо мати добре розвинений внутрішній контейнер 🗑 Якщо його немає, ми не спроможні впоратися з тією лавиною емоцій, які здатні видавати нам постраждалі. І тоді, коли на нас злиться постраждала, дуже легко прийняти це на свій рахунок. Образитися. Захиститися. Або, навпаки, – злякатися і почати підлаштовуватися.Жоден із цих варіантів точно не допоможе людині. Тому пам'ятайте, що злість, яка летить на нас, найчастіше адресована не нам. Ми просто перший безпечний дорослий поруч, і те, що вона дозволяє собі злитися саме з нами, – це, як не парадоксально, ознака довіри.⚠️ Пам'ятайте: ми маємо право після такої зустрічі бути виснаженими, маємо право йти на супервізію. Але під час зустрічі тримаємо себе. Не тому, що ми роботи, а тому, що в цей момент наша стабільність – це єдине, на що людина може спертися.‼️ І головне – гнів постраждалої – це не перешкода для роботи. Це саме її початок. Бо саме в цей момент щось усередині нарешті прокидається і каже: «Зі мною так не можна було». І наше завдання – не заглушити цей голос, а допомогти йому стати трохи гучнішим, трохи безпечнішим. 🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA. #колонка_психолога