⬇️ ПРОДОВЖЕННЯ ⬇️ 1️⃣ Ніщо так не працює з травмованою дитиною, як стабільність і передбачуваність того що відбувається, бо це про чіткі кордони без яких дитина не відчує що вона в безпеці. Про що я? Про регулярні зустрічі в один і той самий час, однаковий простір, однакові правила. Для дитини яка жила в хаосі – це вже терапія. Нервова система починає вчитись що «тут безпечно» через повторюваний досвід, а не через слова.2️⃣ Дуже допоможе в контакті з дитиною використання провідних видів діяльності під час роботи. В Конвенції з захисту прав дитини закріплено право дитини на гру. Чому б нам не використати гру як мову дитини. Бо гра – це не розвага і не заповнення часу. Саме вона є природною мовою дитини. Саме гра допомагає дитині обробляти досвід який вона не може назвати словами. Дайте дитині матеріали: пластилін, папір, фарби, іграшки. Але не інтерпретуйте, не запитуйте «а що це означає?». Просто будьте присутні і спостерігайте. Бо гра – це спосіб розповісти те для чого ще немає слів.3️⃣ Ще два простих і універсальних ресурса в роботі з дитячою травмою – малюнок і ліплення. Плюси застосування – доступно кожному, не потребує підготовки. «Намалюй як ти себе зараз відчуваєш». «Виліпи місце де тобі безпечно». Але не поспішайте з інтерпретацією. Це не діагностика і не терапія у вузькому сенсі. Це простий спосіб дати дитині голос без тиску говорити вголос.4️⃣ Нервова система дитини вчиться повертатись у стан «тут безпечно» через тіло. Таким чином в контакті з травмованими дітьми ефективним стає використання вправ з дихання і робота з тілом. Дуже часто це прості вправи на регуляцію нервової системи, які доступні кожному фахівцю. Що це може бути: повільний довгий видих, відчуття ніг на підлозі, «обійми метелика». І повірите це працює бо це не магія – це фізіологія. 💬 Не знаю як ви, а я часто чую від травмованих дітей коментарі в свій бік – «я не правильний», «я нікчемний», «я повів себе неправильно». І стільки в очах дитини відчаю, що самому хочеться кудись подітись. Що робити в таких випадках? 5️⃣ Ось тут на допомогу приходить – нормалізація. Прості але не банальні фрази, які рятують дитину: «те що ти відчуваєш – це нормально». «багато дітей після таких ситуацій відчувають те саме», «з тобою все так». Лікувальна сила цих простих слів в тому що вони знімають сором і дають дитині відчуття що вона не зламана. Але буду щирим – відбудеться це не одразу, а після того, як дитина почне вам довіряти.6️⃣ І що ще спрацює. Залишайте право вибору за дитиною. Дитина яка пережила насильство втрачає відчуття контролю. Повертайте його через маленькі вибори і відновлення суб'єктності. Як це може виглядати на практиці? Як те що ми вважаємо за дрібниці, але насправді це і є відновлення суб’єктності – фрази «Ти хочеш сидіти тут чи там?» «Ми можемо малювати або просто говорити – як тобі зручніше?» «Ти можеш зупинити нашу розмову коли захочеш». ⬇️ ПРОДОВЖЕННЯ ⬇️