У двовимірному просторі - якщо розглядати нас суто як біологічних та психічних істот - людина і тварина багато у чому подібні. Класичний принцип гомеостазу, який базується на такій двовимірній моделі, стверджує: будь-які базові потреби - голод, спрага, сексуальний потяг чи потреба у безпеці - вимагають якнайшвидшого задоволення, аби жива істота повернулася до стану рівноваги та спокою.

✅

Проте Віктор Франкл розглядає людину як істоту тривимірну. Він відкриває для психотерапії третій - духовний (або ноетичний) вимір, який є справжнім простором людських сенсів. ☘️

Саме тому людина, у якої повністю забезпечений інстинктивно-динамічний комфорт, парадоксально часто не відчуває ані спокою, ані щастя. Навпаки, її наздоганяє внутрішня пустка, перенасичення та втрата життєвої мети. Постає внутрішнє питання: до чого тепер прагнути, якщо всі базові потреби задоволені, а внутрішнього стимулу - отого «поштовху до дії» - більше немає?

🤔

У праці, яку ми наводимо сьогодні, Франкл уперше системно розгортає концепцію ноодинаміки. Він рішуче протиставляє її фройдівському психоаналітичному прагненню до гомеостазу - стану абсолютного безвихідного спокою без жодного напруження:

Тим важливішим це стає, оскільки психогігієна до сьогодні певною мірою перебувала під владою хибного принципу. Тією мірою, якою виходили з принципу, ніби найважливіше, чого потребує людина, - це внутрішній спокій і врівноваженість, розслаблення за будь-яку ціну; проте власні міркування та досвід показали, що людина потребує більшого, ніж розслаблення, а саме - напруження: певного, здорового, помірного напруження! Того напруження, яке вона пізнає через вимогу сенсу життя, завдання, яке вона має виконати, особливо коли йдеться про заклик сенсу існування, здійснення якого є унікальним у своєму роді, і існує лише конкретна людина, яка має на це право, - лише від неї можна вимагати виконання цього завдання. Це напруження не є небезпечним для здоров'я, а, навпаки, підтримує здорове існування таким чином, що воно - я хотів би назвати його «ноодинамікою» - формує все у людському бутті; бути людиною означає: перебувати у напруженні між тим, що є, і тим, що має бути, нагально і безумовно!

Frankl, V. E. (1995). Die Psychotherapie in der Praxis: Eine kasuistische Einführung für Ärzte (3. Aufl.). Piper.

Поширюйте наш канал🤗
@viktorfranklukraine