Сьогодні кожний з нас може собі сказати, що він молодець. Насправді, не тільки сьогодні, але нехай і сьогодні.Чому?Тому, що вже два з половиною роки ми витримуємо жах, в який важко повірити. Вже два з половиною роки те, що не снилось в найжахливіших снах є просто нашими буднями.Щоденні втрати близьких на фронті, невинних людей і дітей, щоденні обстріли і знищення інфраструктури, знищення економіки, знищення енергетики, втрата роботи, втрата житла...Ми витримуємо це вже два з половиною роки. Тому ми можемо сказати собі слово "молодець". Як і в житті кожного, ми стикались з викликами і особистими проблемами, і коли ми їх проходили, то казали собі, що ми молодці. Не зламались, не здались, не прогнулись... Аналогічно з війною, ніхто з нас не обирав цей жах. Його обрав путін. Я не знаю, коли це все закінчиться. Я маю аналітичні думки з цього приводу і ділюся з вами. Але ситуація постійно змінюється, нові змінні модифікуюють рівняння, і я намагаюся представити його новий вигляд. Але сьогодні я думаю, що ми маємо сказати собі, що ми молодці. Бо якщо б ми збоку дивились на людей, які з гідністю проходять одне з найскладніших випробувань в історії 21 століття - ми б точно сказали, що вони молодці.Від цього слова не стане легше. Попереду ситуація теж не віщує нічого хорошого. Але ми маємо казати собі, що ми молодці. Бо ми витрачаємо гігантські зусилля на стримування ворога, на донати, на виживання в жахливих умовах економіки і енергетики. І вони дають результат. Поки не той, що ми хочемо, але дають. І сказати собі - "ми молодці", це оцінити всі ці зусилля. А вони цього варті.