нагрозився вам новою «парадигмою», поміняв аватарку мовчки в кофеїновому екстазі, і зник. такий вже я, що поробиш.

після мого діджей-сету у харкові, мене опустило в спіраль роздумів. я ще десь на шляху у своїй рефлексії, але одне вже можу сказати точно: мені люто набридла мода в інтернеті.

в харкові я побачив стільки неймовірно красивих та стильних людей. які не одягаються у спробі «імітувати тренди». вони абсолютно самобутні, їхній стиль автономний. це нагадало мені про мою любов до одягу — саме до одягу, бо це почуття і привело мене в моду.

я обожнюю бачити одяг, дивитися, як люди вдягаються, міряти щось нове, виряжатися. а от від чого я втомився — дивитися чергові кампейни, читати абстрактні фрази, навʼязувати собі ідеї. мода загралася в надуману і штучну концептуальність, про що постійно каже кеті горін із the cut. всі наче забули, що продукт моди — одяг — мають носити люди у реальному житті.

а харків знову змусив мене хотіти жити реальне життя, спілкуватися з людьми, які щось роблять і шукати те, що я дійсно люблю.

можливо, для цього молодого покоління, яке я побачив у харкові, я вже жосткий бумер на каблуках та зі скучним нюдовим макіяжем. хоч я і теж молодий, очевидно, що зараз виростає нове покоління — і я хочу дивитися на них. ці люди та їхній стиль мене захоплює.

від цього моменту ростиме новий vibe. це слово для назви свого телеграм-каналу я обрав як постіронічний жарт — на момент заснування каналу, всі постійно казали «блін, це такий вайб» абсолютно на все. і хоч це вже давно не модно, мені подобається, що це слово залишилося зі мною. воно приросло до мене. а комьюніті людей, які тут — моя вічна підтримка.