​Чому біль та затиски зникають, коли ми починаємо направляти увагу на ці відчуття?

​Хто проходив зі мною сесію, той знає, що як тільки працюєш із затиском у тілі — у плечі, грудях чи животі — то варто лише зупинитися й спрямувати туди щиру увагу, як цей блок починає розм'якшуватися, а за ним розкривається якийсь спогад чи емоція?.

Сьогодні ​я хочу показати два погляди на цей процес: психосоматика та езотерична природа свідомості.

​1. Як це працює фізично.
​Наше тіло — це матеріалізована історія нашої особистості.
​Коли ми не прожили страх, сором, гнів або біль, розум дав команду: «Заховай це, не відчувай». 

Тіло виконало наказ через фізичний зажим: м'яз стиснувся, потік енергії та кровообіг у цій зоні блокувалися.

​Що відбувається під час роботи?
Коли ми виявляємо цей зажим і повертаємо туди увагу, ми прибираємо первинну команду «не відчувати».
​Разом із розслабленням м'яза на поверхню виходить накопичений контекст: дитяча ситуація, давня образа або переконання, яке нас обмежувало.
Зажим у тілі виявляється лише «запрошенням» до розмови з нашою психою.

​2. Езотеричний погляд.

​А тепер зробимо крок ще глибше. Чим насправді є біль?

​З точки зору чистої свідомості, біль — це просто ідея та ярлик, який розум накладає  на  фізичні відчуття.

​Коли в тілі виникає імпульс (печіння, тиск, пульсація), ум миттєво реагує:
​«Це біль. Це погано. Це треба прогнати».
​Це внутрішній  опір створює другу хвилю напруги. Ми боремося з ідеєю болю, тим самим роблячи її «твердою» та відчутною.

​ Що стається, коли ми дивимося туди КОНЦЕНТРОВАНО?

​Коли ми спрямовуємо у центр зажиму чи болю чисте, безоціночне увагу:
​Ярлик зникає. Ми більше не називаємо це «болем», ми просто відчуваємо динаміку відчуттів.
​Зникає опір. Ми перестаємо стискатися навколо цього місця.
​Виявляється порожнеча. 

Якщо пильно та без страху вдивитися в самий центр болю, ви виявите... що там нічого немає. 
Там немає жодного «твердого ядра».

​Біль розпадається й зникає саме тому, що його там ніколи й не було як постійної сутності. Була лише стиснута хвиля уваги, яку ми нарешті відпустили.

​Телесний зажим і фізичний біль це просто вузли нашої власної заблокованої уваги.

​Коли ми поєднуємо роботу з тілом і розуміння ілюзорності болю, ми отримуємо найпотужніший інструмент звільнення: варто лише дозволити собі роздивитися відчуття до кінця, як воно розчиняється, повертаючи нам колосальний об'єм живої енергії.

Хто пробував  коли-небудь не тікати від болю в тілі, а піти прямо в його центр?
 Пишіть у коментарях