В осяжному майбутньому миру не буде. Незалежно від того, наскільки ми цього хочемо. Треба прийняти цю реальність і відповідно будувати життя.

Бо росіянам потрібні не території. Вони прагнуть зламати наш внутрішній стрижень. А виконання їхніх вимог було б просто символом нашого підкорення.

Але українська нація більше не хоче підкорятися. Подобається це комусь чи ні.

Як і всі, я хочу закінчення війни. Однак як і всі, я не хочу підкорятися росіянам.

Мир настане. Але не найближчим часом. А зараз треба налаштовуватися на продовження боротьби.

Кажу це не тому, що хочу продовження війни. Кажу це, бо не хочу брехати.

Хочу, щоб люди виходили з реалій, а не жили від ілюзії до ілюзії.

Правда не завжди приємна. Але вона дає сили боротися.

У війні на виснаження вирішальне значення має міцність тилу. Зокрема, цивільний захист і суспільна стійкість.

У цій війні починається битва тилів. Нам доведеться багато чого змінити – якщо ми не хочемо, щоб у нас посипався тил.

Потрібні реалізм без ілюзій, пафосу та брехні. Зібраність і професійність у діях. Плюс наша українська затятість ✊