Я далеко не фанат ТЦК. Поділяю багато критичних думок щодо їхньої роботи.Ба більше, вважаю, що реформа ТЦК є життєво важливою сьогодні. Але, коли деякі громадяни вступають у фізичне протистояння з працівниками ТЦК — це неправильно.Розумію: бувають різні обставини, емоції, імпульсивні вчинки. Та бійки з ТЦК — це не те місце, де варто демонструвати сміливість, громадянську позицію чи право на протест. Подобається нам це чи ні, але ТЦК є частиною обороноздатності країни. А ми — у стані війни.Тут я захищаю не ТЦК як такі, а закон і порядок у воєнний час.Пам’ятаймо: багато працівників ТЦК ще вчора були військовими ЗСУ на фронті, на яких ми молимось. А якщо завтра боєць після поранення піде працювати в ТЦК — він одразу втратить нашу повагу? Те, що він воював вже не має значення? Так виходить? Я проти «бусифікацій». Але, якщо є закон і людина в розшуку — що мають робити ТЦК чи поліція? Тут питання до тих, хто ухвалює законодавство, а не до тих, хто має його виконувати. Не варто принижувати чи бити людей, які, можливо, ще вчора були в окопах і ризикували життям за нас. Кожен має право на свою думку щодо мобілізації й ТЦК — висловлювати її приватно чи публічно. Але вступати у фізичне протистояння — неприпустимо. Бо під час війни закон і порядок — не менш важлива зброя, ніж гармати.