Сьогодні наша громада схиляє голови у скорботі та безмежній вдячності. Державну нагороду — орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) — було передано родині нашого земляка, мужнього воїна, солдата Богдана Володимировича Степанова. Йому назавжди залишиться 31 рік... У нього були мрії, плани, родина, попереду було ціле життя. Але коли Україна потребувала своїх синів, Богдан не залишився осторонь. У січні 2024 року він добровільно став до лав Збройних Сил України, обравши шлях честі, мужності та самопожертви. Захисник проходив службу у складі 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ ЗСУ. На найгарячіших напрямках фронту він разом із побратимами стояв щитом між ворогом і мирними українцями, захищаючи рідну землю, своїх близьких і майбутнє України.15 вересня 2024 року життя Богдана обірвалося під час виконання бойового завдання на Курщині. У листопаді 2025 року Герой повернувся до рідного краю «на щиті». Свій останній спочинок він знайшов на Алеї Слави у Верхньодніпровську. Ця нагорода — не просто відзнака. Це символ великої мужності, незламності духу та найвищої ціни, яку Богдан заплатив за свободу України. Це знак того, що його подвиг житиме у пам’яті людей, у вдячності громади та в історії нашої держави. Жодні слова не зможуть загоїти рану в серцях найрідніших. Висловлюємо найщиріші співчуття дружині Анастасії, донечці Ані, батькам — Олені Миколаївні та Володимиру Миколайовичу, усім рідним та близьким Героя. Розділяємо з вами цей невимовний біль непоправної втрати. Низький уклін Богдану за його мужність, честь і відданість Україні. Його подвиг — це висока ціна нашої свободи, можливості жити, любити, мріяти та будувати майбутнє на рідній землі. Вічна пам’ять і шана Герою!