Реконструкція зовнішності чоловіка та жінки Дніпро-донецької культури. Дніпро-донецький культурний комплекс — східноєвропейська археологічна культура 5-3 тисячоліть до нашої ери. З'явилися приблизно між 5800 та 5200 роками до нашої ери на території українського та білоруського Полісся, звідки швидко поширювалася в усіх напрямках, знищуючи та поглинаючи усі інші неолітичні групи. Особливо сильно культура поширилася в бік степу, досягнувши Дону та Азовського моря на сході, верхньої Вісли на заході, середини Дніпра на півдні, та району Могильова на півночі. Основне заняття носіїв культури — мисливство та рибальство. Серед джерел їжі були горіхи, риба, зубри, лосі, олені, козулі, кабани, зайці, ведмеді та дикі осли. Їхній раціон був переважно з високим вмістом білка. На деяких стоянках, здебільшого на Поліссі, зустрічаються кістки собак, свиней та великої рогатої худоби. Приблизно з 5200 року до нашої ери носії дніпро-донецької культури почали тримати велику рогату худобу, овець, кіз, та коней. Та кістки диких тварин все ж переважають зі співвідношенням 78% до 22%. Поселення культури складалися із землянок. Поховання проводилися у вигляді інгумації, здебільшого відбувалися у великих ямах, куди періодично клали померлих та покривали охрою. У деяких похованнях знайдені і кістки тварин. Деякі поховання також супроводжуються мідними або кришталевими прикрасами, намистинами з мушель, полірованими кам'яними булавами або декоративними табличками з кабанового бивня. Ці всі предмети, ймовірно, були символом влади. Дніпро-Донецька кераміка повністю відрізняється від кераміки сусідньої землеробської Трипільської культури, але дещо подібна до кераміки західних субнеолітичних культур, характеризується так званою гребінцево-накольчастою керамікою, названою так за основними типами орнаменту. Горщики гостродонні, плоскодонні. Рідко зустрічаються мисочки. У глину, з якої їх виготовляли, часто домішували траву або пісок. Культура здебільшого використовувала кам'яне знаряддя, але в той самий час знала переправлення міді та виготовлення простих мідних прикрас. Антропологічний тип людей дніпро-донецької культури вивчений досить докладно. Це здебільшого було населення пізньокроманьйонського типу, високоросле, кремезне, з рисами обличчя масивнішими, ніж у середземноморських культур балканського неоліту, подібними до рис представників мезоліту північної Європи. Середній зріст чоловіків становив 172 сантиметри, що набагато вище, ніж у інших тогочасних неолітичних популяцій. Генетичні аналізи показали, що населення культури належало до батьківських гаплогруп R1b та I2. В свою чергу припускається, що люди культури були носіями раннього варіанту праіндоєвропейської мови. Всі ці фактори дозволяють припускати, дніпро-донецькі люди мали походження переважно східних мисливців-збирачів, але не мали домішок кавказьких мисливців-збирачів. Саме з міграцією кавказьких мисливців-збирачів та їхньою взаємодією з дніпро-донецькою культурою з'явився той самий західний степовий скотарський генетичний компонент, характерний для Середньостогівців, Ямників, Шнуровиків, та інших ранніх індоєвропейських культур. Чоловіки дніпро-донецького та ямного походження також мали однакові батьківські гаплогрупи. Це може говорити про те, що раннім варіантом праіндоєвропейськох мови спочатку розмовляла популяція східних мисливців-збирачів, яка жила у Східній Європі, та зайвий раз представляє українські землі як священну прабатьківщину індоєвропейців. Приручення коней підштовхнуло і без того войовничі племена до ще більшої мілітаризації, і скоро індоєвропейці завоювали половину світу.☠️ @vallholl