🧠 Чи покращує віртуальна реальність рівновагу та ходу після інсульту?

У "Journal of NeuroEngineering and Rehabilitation" опубліковано пілотне рандомізоване контрольоване дослідження, у якому перевірили, чи дає тренування у віртуальному середовищі з повним візуальним зануренням додаткову користь у підгострому періоді після інсульту.
У дослідженні взяли участь 34 людини протягом перших 6 місяців після ішемічного або геморагічного інсульту, середній вік становив 66 років. Учасників розподілили порівну на дві групи. Перша отримувала звичайну фізичну терапію, а в другій 20% її часу замінили тренуванням у віртуальній реальності. Загальна тривалість реабілітації в обох групах залишалася однаковою. Протягом двох тижнів учасники другої групи пройшли 10 занять по 20 хвилин.
Віртуальні завдання включали перенесення ваги тіла, тренування реакцій на рух зорового оточення, подвійні завдання та вправи на динамічний постуральний контроль. Складність поступово підвищували відповідно до можливостей людини, а заняття проводили під безпосереднім наглядом фізичного терапевта.
Найважливіший результат стосувався рівноваги за шкалою Берга. За два тижні середня оцінка зросла з 31 до 41 бала у групі віртуальної реальності та з 33 до 37 балів у групі звичайної терапії. Різниця динаміки між групами була статистично значущою (p=0,023).
А от щодо ходи додаткової переваги не виявили. Швидкість ходьби, довжина кроку, дистанція за 2-хвилинним тестом ходьби та рівень самостійності пересування покращилися в обох групах, але статистично значущої різниці між ними не було. Наприклад, швидкість ходьби збільшилася приблизно на 0,16 м/с у групі віртуальної реальності та на 0,09 м/с у контрольній групі, однак міжгрупова різниця не досягла статистичної значущості.
Автори також досліджували, чи можуть зміни рівноваги бути пов’язані з перебудовою використання зорової, соматосенсорної та вестибулярної інформації. У групі віртуальної реальності покращилися результати тестування постурального контролю на нестійкій поверхні, а зміна використання зорової інформації помірно корелювала з покращенням за шкалою Берга (r=0,544; p=0,030). Проте цей тест не проводили у контрольній групі, тому довести, що саме віртуальна реальність спричинила такі сенсорні зміни, неможливо.
Метод добре сприймався учасниками. Автори повідомляють про високу оцінку зручності, корисності та задоволення від занять. У частини учасників виникали неприємні відчуття, але вони були незначними та не потребували припинення занять.
Водночас результати потрібно трактувати обережно. Це лише пілотне дослідження з 34 учасниками, втручання тривало два тижні й подальшого спостереження не проводили. До дослідження включали людей, здатних стояти та ходити, тому результати не можна автоматично переносити на пацієнтів із тяжчими порушеннями. Крім того, сенсорне тестування проводили лише в одній групі, анкета задоволеності не була валідована для цієї популяції, а дослідження було зареєстровано ретроспективно.
Практичний висновок авторів полягає в тому, що заміна частини звичайної фізичної терапії тренуванням у віртуальному середовищі може додатково покращувати функціональну рівновагу після інсульту навіть без збільшення загального часу реабілітації. Водночас переваги щодо швидкості чи витривалості ходьби поки не продемонстровані. Тому віртуальну реальність доцільніше розглядати як потенційний додатковий інструмент для тренування постурального контролю, а не як доведену заміну інших компонентів реабілітації.

📖 https://doi.org/10.1186/s12984-026-02107-2

@usprm_official

#УТФРМ#USPRM#RehabHubUA#RehabTeamUA#PRMinUkraine#EvidenceBasedRehab