👨‍👩‍👧‍👦 Сімейне втручання після набутої травми мозку або спинного мозку

У Journal of Rehabilitation Medicine опубліковано рандомізоване дослідження, яке заслуговує уваги лікарів ФРМ. Автори не лише перевірили клінічний ефект сімейного втручання після набутої травми мозку або травми спинного мозку, а й оцінили його вартість і ймовірну економічну доцільність. У дослідження включили 157 учасників: 73 осіб із травмою і 84 членів їхніх родин. Учасників залучали через 4 місяці – 2 роки після виписки зі спеціалізованого нейрореабілітаційного відділення. Інтервенція була у вигляді 8 щотижневих 90-хв. сесій, які проводили навчені нейропсихологи. Програма поєднувала психоосвіту, когнітивно-поведінкові підходи, елементи сімейної терапії із фокусом на комунікацію, емоційне регулювання, розв’язання проблем і сімейну згуртованість. Групою порівняння була психоосвітня група, яка отримала одну 2-годинну сесію. Було два головні питання: 1. Чи є предиктори кращої відповіді на втручання? Аналізували тип травми (набута травма мозку чи спинного мозку), час від отримання травми, формат проведення (очно чи онлайн), хто саме бере участь (сама людина з травмою чи член родини). 2. Чи є втручання економічно доцільним з позиції платника медичних послуг? Головний результат

Усі 4 предиктори мали незначний або малий вплив на результат лікування. Інакше кажучи, це сімейне втручання виглядало приблизно однаково корисним при травмі мозку і при травмі спинного мозку, у більш ранні й пізніші терміни після травми, в очному й онлайн-форматі, як для самої людини з травмою, так і для члена її родини. Що з економікою? Додаткова вартість сімейного втручання порівняно з психоосвітою становила приблизно €798,16 на учасника/сім’ю. Але при цьому через 2 місяці додатковий виграш за Mental Component Summary становив 5,64 бала. Автори показали, що при готовності платити €300 за додаткову одиницю виграшу ймовірність того, що втручання є економічно доцільним, становила 99,8% для Mental Component Summary через 2 місяці, 97,2% для цього ж показника через 8 місяців. Для шкал тривоги і депресії ймовірність економічної доцільності для GAD-7 і PHQ-9 була нижчою на 2му місяці й зростала на 8-му. Це дослідження дуже добре лягає в сучасну логіку реабілітації:1. Реабілітація — це не лише пацієнт, адже після травми змінюється життя всієї родини.2. Сімейне втручання не виглядає “нішевим”. 3. Онлайн-формат — не обов’язково компроміс, автори не виявили, що дистанційне проведення погіршує результат, і прямо зазначають, що телереабілітаційний формат може навіть зменшувати витрати та покращувати доступність, особливо для сімей із віддалених регіонів. Стаття сильна, але не без слабких місць: • Розмір вибірки для пошуку предикторів відносно невеликий. • Предиктори аналізували окремо, а не як складні взаємодії між собою. • Економічний аналіз проводили лише на горизонті 8 місяців, без врахування інших соціальних наслідків (повернення до праці, навантаження на інші служби тощо). • Групою порівняння була активна психоосвітня група, тому реальний виграш у рутинній практиці може виглядати інакше. Висновок

Це дослідження дає дуже корисний сигнал для реабілітаційної медицини: сімейне втручання після набутої травми мозку або спинного мозку має широкий потенціал застосування і є економічно доцільним, тому що психічне здоров’я сім’ї після тяжкої травми занадто дороге, щоб його ігнорувати.Джерело: https://medicaljournalssweden.se/jrm/article/view/44691@usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine