🌿 Коли у радянські роки обитель стояла закритою і храм монастиря збиралися перебудувати під павільйон Ботанічного саду, мощі святого Іони у 1966 році перенесли на міське Звіринецьке кладовище, розташоване неподалік.

🌿 На початку 1990-х років у зв’язку з відродженням обителі мощі було повернуто до попередньої усипальниці в Свято-Троїцькому храмі. Цей день був особливо радісним для монастиря.

🌿 4 жовтня 1993 року з благословення Митрополита Київського й всієї України Володимира святі й нетлінні мощі преподобного Іони були перенесені зі Звіринецького кладовища до соборного храму.

🌿 З поверненням головної святині обителі повернулася в серця її насельників упевненість, що відродиться монастир старця Іони Київського й здійсниться обітниця Цариці Небесної, Яка обіцяла преподобному, що «иноки многи имут быти зде, и излиет Господь Бог благодать на место сие и на живущих на месте сем».

🌿 І знову стали відбуватися чудеса по молитві преподобного. Одне із них сталося відразу після знайдення його мощей.

🌿 На могилі, звідки було перенесене тіло старця, залишилося багато друзок від його гробу. Уночі в сонному видінні з’явився преподобний одній благочестивій жінці, яка напередодні сильно обпекла кислотою руки. Він велів зібрати ці друзки, щоб не залишилися для попрання.

🌿 Незважаючи на важку травму, жінка одразу вирішила виконати цей наказ. Терплячи сильний біль, вона ретельно прибрала місце, де спочивав преподобний Іона, а друзки від гробу принесла до монастиря. Наступного дня, рано вранці, здивована жінка прийшла до настоятеля показати повністю зцілені кисті рук зі здоровим рожевим кольором шкіри.

🌿 З огляду на широке шанування старця Іони Київського й велику кількість чудес, що відбуваються по його молитвам, 22 листопада 1995 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви він був причислений до лику святих.