Як відомо, найбільша частина священників, духовенства і парафіян Української Православної Церкви проявила вірність своїй країні в цій війні, і їхня одностайність також додала сил Україні. Звичайно, є й ті, хто дотримується іншої позиції, але загальної картини це не змінює. Надзвичайно важливим є той факт, що, за соборним рішенням, Блаженніший Онуфрій відокремився від Російської Церкви, а також здійснив деякі кроки для переговорів. Важливо також, що позиція цієї Церкви з будь-якого церковного питання зумовлена наслідуванням духовного способу життя, який визнавався століттями, і не обов’язково означає беззастережне підкорення іншій Церкві. Нині митрополит Онуфрій позбавлений Києво-Печерської лаври, є проблеми і з іншими церквами та монастирями, які перебувають у його юрисдикції. Факт, що Українська Православна Церква опинилася у дуже складній ситуації з різних боків. Ваше Всесвятосте, всі пам’ятають численні кроки, які Ви робили заради миру, тому ми припускаємо, що і в цьому випадку, якщо це можливо, Ви могли б допомогти послабити напруженість. Що, на нашу думку, передбачає створення умов для мирного співіснування на першому етапі, а потім мирний рух до взаємного зближення. Нині православний світ стикається з низкою серйозних викликів, і кожен позитивний крок на цьому тлі матиме величезну цінність. Я хотів би завершити свій лист словами апостола Павла:«Докладайте всіх зусиль, щоб зберегти єдність Духа в союзі миру» (Еф. 4:3). Нехай Бог дарує мир Україні і всьому світові. З любов’ю у Христі і повагою,Католикос-Патріарх всієї Грузії, архієпископ Мцхетський і Тбіліський, митрополит Піцундський і Сухумсько-Абхазький. Лист святого нашого часу залишився без відповіді. Голос того, хто волає в пустелі...