«Богословсько-канонічні норми, які стосуються військової мобілізації осіб православного віросповідання у священному сані за умов дії Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”».Богословсько-канонічна комісія при Священному Синоді Української Православної Церкви на засіданні 19 червня 2024 року, яке відбулося за благословенням Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, підготувала та схвалила відповідні висновки.****Відповідно, будь-який священнослужитель Української Православної Церкви має визначати характер свого служіння в умовах війни суто в рамках церковних канонів, виходячи з положень складеної ним священницької присяги, яким відповідає базовий церковно-канонічний принцип: священнослужитель у жодному разі не може брати участь у бойових діях, застосовувати зброю і проливати кров, адже він поставлений Церквою на те, аби до кінця свого життя здіймати перед Престолом Божим «чисті руки, без гніву і сумніву» (1 Тим. 2, 8)Особливо слід наголосити на тому, що неухильне дотримання усіх визначених церковно-канонічних вимог щодо перебування в священному сані є базовою передумовою збереження православного священства не лише для пастирського опікування тими воїнами, які зараз перебувають у зоні активних бойових дій або ж перебувають у відпустці після поранення, але й тими, які після перемоги Збройних Сил України остаточно повернуться до мирного цивільного життя і потребуватимуть реабілітації та належної духовної підтримки.Читати повністю.