Нація, що не шанує минулого - не матиме майбутнього.​​Дві дати, що своїм причинам сягають далеко-далеко в історію народу; Дві дати, що ясною вимовою свого змісту зрозумілі завжди й назавжди:22 січня 1918 року - IV Універсал Української Центральної Ради в Києві, що проголошував Незалежність Української Народної Республіки;22 січня 1919 року - Акт Злуки Українських земель у Києві в одне єдине державне тіло.‌‎ Це був час безоглядної боротьби й оборони української державності перед ворогами. Українська душа, наболіла неволею століть, рванулася до бою. Серед згуків гармат і смертоносних співів вогняних заграв, дзвинів визвольний голос України. Батьківщина шуміла з вихрами воєнної хуртовини нову пісню життя...В українській ідеології інтегрального націоналізму цей день отримав когномен Два Великих Січня та посідав провідне місце в пантеоні найбільш вшанованих дат. Уособлюючи Віру в вищу Ідею; готовність до Жертви; а головне - Безсмертність Нації.Нажаль традиція вшанування, як і сакральне значення після ДВЗ, з плином часом, втрачені. Лише на міфі боротьби і крові можна зростити нові покоління борців та розбудути сплячий нарід.На ілюстрації плакат ОУН присвячений Двом Великим Січням.